Борислав сміється

У бінго було завдання прочитати класику. Список класики, яку я хочу прочитати вперше або перечитати, в мене нескінченний, тому я довго не вибирала. Вирішила прослухати в додатку абук аудіокнижку, бо колись намагалася подужати Франка, і мене спинила мова, яку неможливо читати сучасному непідготовленому читачеві. Багато застарілих слів, діалектизмів, а ще дуже відчувається вплив німецької граматики. Я не раз і не два ловила типову для німецької мови побудову речень чи звороти.

Першим і найбільшим розчаруванням для мене стало те, що повість незавершена. Я раніше про це знала, звісно, але встигла забути. Тільки вслухалася і звикла до героїв, як все обірвалося. Цікаво, чим воно закінчилося? Вдалося робітникам вибороти правду? А Готліб і Фанні? Як склалися їхні долі?

Другий момент, який я хочу…

"Борислав сміється" - продовження повісті " Boa constrictor". Тут ми знову зустрічаємо нечесного на руку підприємця Германа, його сина Готліба. Хоча, на відміну від "Boa constrictor", повість " Борислав сміється" аж ніяк не про Германа, а про боротьбу бідних ріпників із підприємцями-злодіями. Ріпники виступають у ролі робінгудів, які поступово перетворяться на кривавих месників. Самої помсти у творі немає. Напевно, з якихось причин твір залишився недописаним. Так чому ж сміється Борислав? Питання залишається відкритим.

Книжка важка. Подекуди нудна і повна туги. А скільки в ній страждань! Все в кращих традиціях української літератури. Книжка дає інсайт на ті часи, на тих людей і на те як воно непросто-то було. Працівник живий, працівник вмер, да яка різниця? Інші голодні бурлаки прийдуть, буде кому працювати. Викладачі охорони праці мають таки ридати читаючи про це "неподобство". А Франко... А що Франко? Начебто ні один критик не обіцяв, що Франко легко читається і що його книжки як пісні заходять. А все таки цікаво, хто ж таки переможе: Бенедьо Синиця, прибічних методів Махатми Ганді (якому до речі було 12 років під час написання книги, тому точно не він був першовідкривачем) чи радикальні бойові брати Бесараби? Відкритий фінал – це просто каторга для людей-перфекціоністів. Але…

Дуже боялась починати читати прозу Франка, бо ще зі школи наді мною навис стереотип про те, що класика - це нудно, а українська класика - то й подавно. Але я лишилась приємно вражена - повість є цікавою, емоційною і добре приправленою бойківським говором. "Борислав сміється" - направду дуже реалістина річ. Читаючи, спостерігаємо за життям ріпників, нафтарів, заможних жидів та інших жителів Борислава і Дрогобича без прикрас, переймаємось їх бідами та горем. Але наприкінець повісті переконуємось, що багатство не завжди запорука щасливого життя, а бідність та злидні не завжди йдуть поряд з нещастям.