Цитаты из книги Рольові ігри

Якщо людина створила своє щастя, тоді її щастя – омана! Знову ж таки – ілюзія, витвір мистецтва, нав’язана ідеологія, самообман. Життя – фікція! Кажуть, нас створив Бог, насправді, – це ми його створили. Створили для того, аби у щось вірити. Нам потрібно обманювати себе. Ми навіть самостверджуємося через інших. Ми переконані, що відхилення від норм – безумство. От тільки саме навіжені щасливі по-справжньому. Ми – візуальне суспільство. Нам простіше сприйняти все органами чуття, а не розумом. Ми завжди за все платимо і не обов’язково грішми. Ми проживаємо життя в кредит і нівелюємо норми моралі. Заперечуємо чужий світогляд і аналізуємо інших відповідно до власного прототипу. Наше життя – суцільний бульвар! Ми пропагандуємо гомосексуалізм, забороняємо суїцид і абсолютно все зводимо до того, як заробляємо на життя. Ми усі схибнулися. Створили комфорт, друже, який, не сумнівайся, врешті-решт нас уб’є. Тільки знаєш у чому проблема? Ці всі речі – віртуальні, а матеріальні саме час та смерть.

- Наша проблема, друже, в тім, що ми живемо одним кредо - "потрібно". Ми відкриваємо особистий записник і на кожній сторінці помічаємо це слово, що звучить, немов фатальний вирок. Наша біда, хлопче, в тім, що ми живемо між цими точками - від завдання до завдання - закреслюючи одні "потрібно", ми записуємо інші. Живемо так, наче теперішнє - обов'язок, а майбутнє - залежність! Пройде рік, два, п'ять, десять, а ми знову закреслюватиме ці завдання з відчуттям довгоочікуваного завершення та немиинучого початку. Вкотре прокинемося від дзвінка будильника, з 9 до 18 сидітимемо на нудній роботі, увечері в п'ятницю втечемо до друзів на келих пива із стандартним набором жартів та звичних розмов, вихідні присвятимо сім'ї і тішитимемо себе, що так правильно. Настане неділя, і ми знову перекреслимо ряд виконаних обов'язків і з ностальгією розглядатимемо запис "липень" з турецьким "all inclusive". А нагірше те, що ця рутина - свідомий вибір.

В моїй уяві вирувала гроза, що зазвичай розпочинається із легкого вітру, котрий, вдаючи друга, допомагає здійняти парус. Найголовніше - надто йому не довіряти, адже вже наступного епізоду можна зіткнутись із цунамі, що не залишає шансу на спасіння.

Вся суть змальованої катастрофи ховається у тім, аби за мить до краху побачити проблиски сонця, що наполегливо прориваються на бекграунді композиції… В моменти відчаю нам необхідно бачити це світло, яке дає зрозуміти, що життя існує опісля, а руїна - це дар розпочати все спочатку. Адже гроза рано чи пізно завершиться, вгамується море і прокинеться ранок, у плавання вийдуть нові кораблі, а самотність…

Самотність ніколи не потрібно сприймати за належне. Самотніми не народжуються. Ми стаємо самотніми лише тому, що віддаємось не тим людям, обираємо невірну палубу.

Часто люди бояться синдрому розлуки. Інколи легше бути поряд і не кохати, аніж наважитися піти… Коли втрачаєш людину, то мимоволі сходиш з розуму, навіть якщо стараєшся цього не помічати. Задихаєшся від нестачі почуттів, тонеш у морі спогадів, заледве стримуєш надмірний марш серця, що пульсує на межі розриву, де єдиним порятунком здається свинцева куля… Однак пройде час, і все поволі налагодиться: організм відкидатиме алкоголь, сльози вичерпають свої запаси, а ти знайдеш причину для ненависті. Вона, втім, також скоро пройде, адже ненавидіти те, що так схоже на тебе, – неможливо. Надалі ти почнеш вбачати її у кожному перехожому. Згадуватимеш улюблені місця, закарбовані назавжди у пам’яті фрази. Згадуватимеш рідні обійми, із радістю сумуватимеш за ними. Згодом обійматимеш іншу, але кого б ми не втрачали опісля, ми завжди згадуватимемо лише одні обійми. Саме ті, від яких колись, можливо, втікали, навіть ті, які почали набридати. Так завжди: любов приходить опісля звички.

- Що тоді найважливіше? - Знання, - без вагань відповів чоловік, - вони ніколи тебе не зрадять. Знання - наше основне багатство. Розумієш, людина може забрати у тебе безліч речей: твою красу, майно, навіть життя. Є одна річ, на яку ніхто не спроможний зазіхнути, - це саме знання. Можливо, саме через них інші зазіхають на красу, майно і навіть життя. Та що б у тебе не забрали, якщо володієш знаннями,то ніколи не збіднієш. - А успіх? - Успіх? Мало хто може побачити його істинне обличчя. Успіх дуже лукава річ, мій друже. Успіх набагато підступніший за невдачу. Він плете тенета із розслабленості та ейфорії, що рано чи пізно приведуть до незворотного провалу. Запам'ятай: успіх - це падіння. Тому заради одного злету будь готовий падати безліч разів.