Цитаты из книги Жесть

Кожній людині дається два життя, а яким із них жити, вона обирає сама. Перше – це коли ти живеш для життя, тобто перш ніж щось робити, сто разів обдумуєш усі можливі подальші сюжети. Друге – це коли життя живе задля тебе, якщо, звісна річ, так можна казати. Тобто ти береш і щось робиш, а вже воно потім париться, що і як має бути далі, вигадує той чи інший поворот, бо дітися йому нікуди. Не скаже ж воно тобі: все, чувак, ні хріна не буде, приїхали. Ні, воно, звісно, може тебе завалити, щоб ти не вимахувавсь і не перекладав на нього свої обов’язки. Але як воно це зробить, щоб ніхто нічого не запідозрив? Подарує тобі плеєр і виведе на трамвайну колію? Може, і так, але спробуй добазарся з воділою. Думаєш, це буде легко? Повір, легко не буде. Воділи – народ упертий. От воно й переводить тебе з колії на колію, присилає тобі нові декорації, бо нікому не треба головняків, повір, навіть життю не треба.

— Чому ти нічого не намалювала? — спитав психолог, поправивши свої ботанські окуляри. — Чи це така концепсія? Невже ти вважаєш себе порожнім місцем? У тебе проблеми з самооцінкою, дівчинко? — А в вас із зором? Ботан-психолог закопилив губи, зняв окуляри й протер їх об светр, після чого уважно оглянув аркуш. — Бачу крапку, — бекнув він. — Чудово, — кивнула Соня, — це я. — Тобто? — Це я, — повторила Соня, — стою серед засніженого поля, ракурс з висоти трьохсот метрів. — Та ну, — знов бекнув ботан, покрутивши пальцем біля скроні, розвернувся й почвалав назад до свого столу.

— Поля, — питаю я, — а що таке «пінда»? — Зараз, — каже вона, — я тобі все покажу. Мене аж пересмикує. Поля тим часом пензлює на кухню. Чи не за «піндою»? Може, вона в неї десь там у холодильнику? Ні. За мить вона повертається з чималим бананом. Банан тримає в одній руці, а в іншій — відкриту червону помаду. «Пінда», — думаю я собі. Поля відскакує до дзеркала, швидко ставить собі між брів яскраву червону цятку. Якусь мить навіть здається, що Всевишній зжалівся наді мною й прислав на землю архангела зі снайперською гвинтівкою. І зараз той вилізе на дерево навпроти вікна, ну й викона свій архангельський обов’язок — завалить цю діваху разом з її «піндою».