4 Остання сповідь

Війна ніколи не приносить нічого доброго. Але для Соньки вона принесла єдине світле почуття, якого їй довелось зазнати за все своє гірке, повне страждань і знущань, життя. Це почуття - кохання. І хоч воно спричинило їй лиху славу, ненависть рідних та осуд сусідів, Сонька не відреклась його, зберегла і в серці, і в пам'яті.

Так буває, - коли завжди мовчиш про своє, сокровенне, то люди навколо зазвичай додумують про тебе щось власне. Так і обросла легендами постать Соньки, так вона стала Сонькою Сліпою і Сонькою Кульгавою. І лише наприкінці її шляху випадок долі подарував їй того, хто виявився готовим слухати і чути, а не вигадувати домисли чи збирати плітки. Останньому слухачеві вона звірилася вся у своєму одкровенні, своїй останній сповіді.

Іменитий польський режисер враз перетворився на простого глядача. На сцені - драма, що розгорнулась на забутих, загублених кресах, де моляться православному Богові і немає мобільного покриття. У фіналі - овації.