5

Книга піймала мій погляд, коли я проходила повз полицю з книгами в гіпермаркеті. Я не могла вирішити, що хочу прочитати і дуже довго шукала книгу, яка б мене зацікавила і захопила водночас. Спочатку мій вибір спинився на книгах української письменниці Люко Дашвар. Проте, поряд із книгами вже добре знайомої мені письменниці я помітила єдиний екземпляр книги із лаконічним оформленням - це був роман Хан Канг "Вегетаріанка".
Невідомий автор, цікава анотація, плюс відмітка лауреата Міжнародної Букерівської премії - всі ці факти зіграли на користь цього роману. І як наслідок: я нітрохи не шкодую, що тоді не пройшла повз.
Анотація анонсувала дуже незвичний сюжет, тому я не будувала ніяких надій і здогадок наперед. Просто почала читати.
Якісний український переклад значно покращив загальне враження від видання.
Стосовно сюжету. Жінка, побачивши страшний сон, вирцішує стати вегетаріанкою. Але про це її рішення і подальше життя нам розповідає не вона сама, а її рідні і оточуючі.
Книга складається з трьох розділів.
Перший розділ. Початок її шляху без споживання їжі тваринного походження. Він не зовсім безхмарний, оскільки цей період описує її чоловік. А у нього, так вже сталося, зовсім негативне ставлення до вибору дружини.
Читаючи перший розділ, починаєш бачити, наскільки важливо розуміти один одного. Автор вміло висвітлила значення компромісу в родинних стосунках. В романі також піднята проблема батьків і дітей, а саме значення правильного вибору способу виховання дитини в сім'ї, та наслідки допустимості агресії та диспотії по відношенню до рідних.
Другий розділ відкриває нам бачення життя головної героїні очима її свояка (чоловіка її рідної сестри). Особисто він постає перед читачем творчою людиною, яка реалізує свої задуми не зважаючи на можливе настання негативних наслідків.
Так і в випадку з головною героїнею, він, користуючись її безпомічним станом(причиною якого є повна відмова від продуктів рослинного походження та недавнє розлучення з чоловіком), втілює в життя на перший погляд зовсім безглузду і зрозумілу лише творчим особистостям, ідею. Автор висвітлює не тільки негативну сторону вкоріненого егоїзму, а й натякає на те, що все, що відбувається в нашому житті (навіть мізерні зміни) відбивається і впливає не тільки на нас, а й на тих, хто нас оточує, байдуже, будуть то наші рідні чи колеги, чи просто перший зустрічний. Ми живемо в соціумі, і немає в цьому світі нічого, що б стосувалося виключно нас.
В третьмо розділі оповідач - сестра головної героїні. Ця частина найтяжча для сприйняття, оскільки висвітлює можливі наслідки жорстокого, деспотичного виховання, та його вплив на дитячу психіку. Суміш зі сцен з теперішньго часу життя сестер і їх спогадів про дитинство наштовхує на власні думки. Читач, сам того не бажаючи, починає поринати думками у власні спогади про дитинство і порівнювати їх зі своїм теперішнім життям.
Розмитий та незавершений фінал не засмучує, а навпаки допомагає зрозуміти, що життя продовжується, і в ньму будуть як радості, так і переживання. Головне, цього не треба боятися, абсолютно все в нашому житті має своє призначення і своє завершення.
Такі чуттєві, відкриті, реалістичті та багаті описи я зустрічала тільки в корейській літературі.
Браво!.. Я хочу ще!..