4

таке відчуття, наче автор не вигадав цю історію, а почув з перших вуст. навіть сумніву не було, що десь там на Поліссі жила колись Соломія, яка пройшла нелегкий шлях, але залишилась доброю та чуйною людиною.

і саме ці її якості дуже імпонують, але все інше..
хіба тільки серце потрібно слухати?

і здавалось, життя вже раз навчило. а таки ні. знову ж ті граблі.

не вистачало мені в цій книзі мудрості матерів. якось все просто списується на ім'я. наче змінити нічого не можливо. але ж це не так!

в цілому, книга сподобалась, бо віє від неї рідним теплом.

з'явилось бажання побувати в тій місцевості. походити по вуличкам, з кошиком до лісу зазирнути, і, обов'язково, зайти до дерев'яної церковки.