4.5

Після довгої перерви вирішив почитати знову Суворова.
Цього разу він взявся за післясталінські часи, хоча улюбленої ним теми війни, звісно, не уникнув. Як завжди, книжка трохи перенасичена цифрами, пунктуальними описами складу дивізій та танкових бригад, хоча основна тема – нові керівники СРСР після смерті Сталіна.
Суворова можна (справедливо) звинувачувати у деяких вільних твердженнях, які часто базуються на непрямих доказах, але він компенсує це логікою. Тому всі його історичні версії, як на мене, треба якщо не сліпо приймати, то принаймні брати до відома. Що я і зробив.
А оскільки зараз для мене, здається, не найкращий час для художньої літератури, то, очевидно, продовжу читати трилогію, перейшовши до "Кузькиной матери"