4

Анотація досить точно передає основний сюжетний хід, правда перебільшує на рахунок "зловісного". Нічого містичного, невідомого, темного в повісті немає.
Сюжет рухається вперед плавно і нехитро, Стівенсон, вірніше Кесіліс, який і розповідає епізод з життя, пов'язаний з будинком на дюнах, частенько забігає вперед, тому інтрига не зберігається зовсім.
Тим не менш, читати було цікаво і впевнено ставлю зелені зірочки. Молодий чоловік, Кесіліс, що веде самотній спосіб життя та трохи соціофоб, відправляється в чергову подорож, і потрапляє на лісистий берег, де кілька років тому ділив житло (той самий будинок на дюнах) з приятелем Нортмором. Після сварки їхні шляхи розійшлися, щоб знову зійтися вже перед очима читача. Кесіліс описує, як став свідком дивних подій на березі і біля будинку Нортмора, як мало не був убитим його рукою, як зустрів свою любов, і як він, ще не знаючи чим йому може загрожувати таке рішення, ризикуючи власним життям, допомагає дівчині і її батькові, а також Нортмору, уникати небезпеки, яка зависла над ними усіма. За будинком стежать невідомі, і як складеться доля наших героїв теж невідомо. Та це не заважає молодим людям намагатись заслужити любов і прихильність дівчини.

По суті, ця повість про честь, відповідальність і про те джентельменство, яке існувало в ті часи. Чи можлива поведінка, подібно Кесілісу і Нортмору, зараз, хто знає. Але це було можливо в часи Роберта Стівенсона.