4

Наскільки добре ми знаємо можливості свого мозку? Використання 10% його потенціалу, а то й менше – ось на що максимум здатна будь-яка сучасна людина, погодьтеся, що це мізер. Тема прихованих можливостей нашого тіла і розуму приковує до себе увагу вчених, літераторів і звичайних людей. Ми уявляємо, що могло би дати нам повноцінне використання мозку, проте справжній фурор стався б у момент, коли хтось із племені «Homo Sapiens» зміг задіювати по повному свої розумові здібності і показав би всіх іншим, що означає бути Надлюдиною. Ця тема і є основною в романі Бернара Вербера «Останній секрет».

Твір написаний в стилі класного інтелектуального французького детектива, який хоч і претендує на реалістичність, пахне добрячою долею фантазії Вербера. Це друга книга із знаменитої трилогії «Наукові авантюристи» ( у російському перекладі назва трилогії перекладена практично тотожно до першої книги циклу – «Батьки наших батьків»), перша – «Батько наших батьків», а заключна частина – «Сміх циклопа».

«Останній секрет» - книга-мікс пригод, кохання, ноток наукової фантастики, зрад, відносин у французькому суспільстві. Це історія про геніїв і те, як вони насправді народжуються. Ісідору і Лукреції цього разу знову доведеться докопуватися до істини удвох практично без допомоги зі сторони. Його флегматична скрупульозна серйозність та її запальний пробивний характер додають балів і без того захопливому сюжету.

Проза Вербера доволі легке чтиво, проте за доволі ритмічним викладом думок інколи ховаються справжні літературні перлини, які хоч і стосуються безпосередньо змісту, вносять для читача нову розвилку реальності для розвитку мислення. Після деяких таких цитат книга відкладається вбік і мозок відносить одним-двома реченнями на фазу продумування щойно прочитаних кількох ніби мимовільно сказаних слів.

Рецензія на книгу "Останній Секрет" Бернара Вербера