Item: Возмездие
Rating: 5
Author: v_kalyta

11 января 2014

Було б помилкою розглядати цей твір лише як поетичний. «Предисловие» до нього – це зразок публіцистики. Тут і короткий огляд найбільш значущих подій 1910-1911 рр., коли зародився задум «Возмездия», їхній вплив на світосприйняття автора, власне задум і його реалізація та своєрідна авторецензія вкінці.

Що стосується власне поеми, то для неї характерне поєднання загального та крупного планів зображуваної дійсності. А. Блок розглядає трагедію конкретної особи(назвемо його, як і автор, Байроном) на тлі суспільних змін. Діапазон часу зображуваних у творі подій – доволі широкий(кінець XVIII – XIX – початок XX); місця їхнього розгортання – набагато бідніші(Росія і підвладна їй частина Польщі); дійова особа – цілий рід як невід’ємна частка та своєрідний лакмусовий папірець суспільства.

Якщо характеризувати тему твору на макрорівні, то у ній ідеться про крах стійкої дворянської системи цінностей та й загалом аристократії як класу, їхнє витіснення ліберальними та «народницькими» ідеями, які пізніше, подібно до своїх попередників, також занепадають. Ідея цього рівня – показати швидкоплинність різних модних віянь того чи іншого часу, наскільки б революційними вони не були.

Щось схоже показує А. Блок і на макрорівні, на прикладі життя того ж таки Байрона(через надзвичайну схожість з поетом його так нарекли), який як носій ліберальних ідей,

«тьмы своей не видел сам»

«Все б – в крайностях бродить уму, а середина золотая все не давалася ему!»

, і, навіть одружившися з донькою аристократичного сімейства, не відкинув своїх поглядів, навпаки

«дом ее родной в тюрьму он превратил»

. Про почуття свого героя поет говорить:

(Смотри: так хищник силы копит: Сейчас — больным крылом взмахнет, На луг опустится бесшумно И будет пить живую кровь Уже от ужаса — безумной, Дрожащей жертвы...) — Вот — любовь Того вампирственного века, Который превратил в калек Достойных званья человека!

І що ж… Гордість та егоїзм їхньому володарю щастя не приносять. В останні дні він перетворюється у скнару, так забутий усіма й помирає. Ідею цього рівня зображуваної реальності А. Блок висловлює рядками:

Когда ты загнан и забит Людьми, заботой, иль тоскою; Когда под гробовой доскою Всё, что тебя пленяло, спит; Когда по городской пустыне, Отчаявшийся и больной, Ты возвращаешься домой, И тяжелит ресницы иней, Тогда — остановись на миг Послушать тишину ночную: Постигнешь слухом жизнь иную, Которой днем ты не постиг

Це розуміння відкривається уже не Байрону, а його наступнику на землі – покинутому сину, якого смерть батька змушує по-іншому оцінити життя.

5 понравилось

460

Отзывы о книге Возмездие

Возмездие

Комментарии 0