5 QUAE LEGERIS, MEMENTO – Що прочитав, пам'ятай.

Ця книга присвячена одному з націкавіщих інтелектуалів сучасності – Андрію Содоморі. Це українській науковець, який є автором перекладів Менандра, Арістофана, Софокла, Есхіла, Евріпіда; з латинської творів Горація, Овідія, Лукреція, Сенеки, римських елегійних поетів. В наукових колах його називають перекладачем тисячоліття. Крім цього він сам пише прозу та вірші. Але не тільки високі інтелектуальні здібності приваблюють нас в цій особі. Він є дуже цікавою, та, в самому найкращому сенсі цього слова, - доброю людиною.

Власне це і показує Богдан Дячишин в книзі «Крихти живого часу Андрія Содомори». При цьому, у свідки він бере як сучасників, так і... давньогрецьких та давньоримських філософів, європейських мислителів останніх трьох сотен років та навіть Святе Письмо. Такий підхід є оригінальним, проте, як на мене, можна було б обійтися і без нього.

Хоча, з іншого боку, Дячишина можна зрозуміти, адже він намагається аналізувати як саму особу Андрія Содомори, так і його творчість. І тут у мене виникає дилемма: сама рецензована книга мені сподобалась, я готовий поставити їй високу оцінку, більш того, вона сама по собі є літературною цінністю і з неї можна багато корисного взяти, але про творчість Андрія Содомори там тількі натяки. Власно, рецензована книга це, скоріше, особисті душевні відчуття автора від творчості Андрія Содомори. От така складна літературна комбінація.

Тому я чесно хочу сказати, що замість цієї книги краще почитати книги самого Андрія Содомори.

У цій же книжці багато корисних і дуже красивих думок, які, я впевнений, поділяє багато з нас:

Сучасний світ став світом екстенсивним. І в цьому глобальному вимірі людина, щоб не втратити, не загубити себе, мусить знаходити час й роздумувати, живитися поезією читання розумних книжок: «Людина, що не підпускає до себе книжки, - страшна. Усі її природні здібності спрямовані на вивищення повсякденного примітивізму» ... Людина, щоби почуватися людиною, мусить побільшувати своє коло спілкування, зосереджено і старанно доповнювати свої знання мудрістю інших. Дослухаймося до порад майстра й знавця слова: «На малому – зосереджуймося. Не тільки оком – душею, щоб –повернутися до себе.

Також автор наводить фрагменти віршів Содомори, наприклад

Піти неквапно Львова вуличками
Немов завислого, мрячного дня,
Коли чіткі втрачає гранікамінь,
Піти собі неквапом навмання!

Так, як би пафосно це не здавалось, але зазначений поет є ознакою сучасного інтелектуального життя Львова. Як каже Марія Зубрицька:

Лівів без Андрія Содомори, на мій погляд, не був би в символічному значенні повновартісним європейським містом, бо дух античного світу, що його він оприсутнює в сучасній українській культурі своми чудовими перекладами та есеями, є органічною складовою часткою європейської ментальності.

Після цього так і проситься:

Блукає Львовом осінь-листоноша,
Забуте щось нашіптує мені...
У вітрі барокового розкошах
Купаються фігури кам'яні ...

Хоча мені сподобалось ось це:

Зігнулася під краплею роси

Травинка лугова, життя основа:

Тремтить на ній, до посвистукоси,

В травинці тій, - уся світобудова.

Такі поетичні сюжети автор перемежовує не тільки з власними рефлексіями та роздумами, а і з цілком прагматично-науковими викладками:

А ось деякі думки нейрофізіолога, академіка Олега Кришталя, який досліджує людський мозок: «Мозок людини при народженні порожній. У цьому трудність, але й колосальна перевага. Треба давати дитині поживу для роздумів... Мозок потрібно вправляти. Тренувати мозок – це застосовувати його за призначенням. Мозок пластичний упродовж життя і здатний до змін. Його стимулюєі читання, і письмо. Все на світі... Вбивають мозок лінощі»!!!

Книгу рекомендую, але також рекомендую книги самого Андрія Содомори.

P.S.

Не слово при людині, щоб бути словом,

А людина при слові, щоб бути людиною.

Не здобутки техніки, а вага Слова в суспільстві зазначають рівень його цивілізації.

Сучасність жива пошануванням давнини...

Андрій Содомора