4

П'єса читається напрочуд швидко і є простою за своєю композицією. Моя оцінка 4 з 5.
Пояснюю це тим, що великого захоплення вона у мене не викликала: сюжет видася досить одноманітним.
Привернула увагу колористика тодішнього суспільства та персонаж дівчини Наталки, яка я втіленням тодішної української дівчини.
Вона працьовита, красива, співоча, що добре наведенов п'єсі Котляревсьвим. Але найбільше вражає її відданість Петру, якого вона чекає майже все життя:

Петре! Петре! Де ти тепер? Може, де скитаєшся в нуждi i горi i
проклинаєш свою долю; проклинаєш Наталку, що через неї утеряв пристанище;
а може (плачет), забув, що я живу i на свiтi. Ти був бiдним, любив мене -
i за те потерпiв i мусив мене оставити; я тебе любила i тепер люблю. Ми
тепер рiвня з тобою: i я стала така бiдна, як i ти. Вернися до мого серця!
Нехай глянуть очi мої на тебе iще раз i навiки закриються...

Щодо інших героїм, то воно в цілому не викликали у мене сильної симпатії. Найголовніше те, що все закінкується " хеппі ендом", побільше таких теплих зустрічей із людьми, котрих ти чекав все життя...