3 Інша Марія

Попри велику кількість схвальних відгуків, для мене ця книжка не стала такою. На жаль, мені не дуже сподобалось і плюсів менше, ніж мінусів.
⠀
Історія розвивається двома паралельними лініями.
Перша - про студентку Марію, яка з групою поїхала на хутір, зоб записати спогадів ветеранів війни й випадково зайшла до подвір'я, де разом із водою випила трохи й відьомства. Сільська лінія.
Друга - про упевнену в собі Марію-відьму, яка прийшла працювати волонтеркою до церкви. Міська лінія.
Раптом що, то в обох лініях - про одну й ту ж Марію. Бо можна й не зрозуміти це, написана книжка саме так.
⠀
Я погано знаюсь на історичних подіях, архітектурних пам'ятках Києва, тому не прониклась атмосферою міста. Хоч над певними історичними описами авторка попрацювала добре.
⠀
Логіка у героїв практично відсутня - щось роблять, щось планують, якийсь трон захоплювати хочуть, щось варять, щось шепчуть, когось убивають. Мабуть, читач мав здогадатися сам, я не зуміла знайти відповіді на багато питань. Здавалось, що всі плани, які герої собі надумали, авторка вирішила так і залишити в їхніх головах.
⠀
Героїв - без історії, без мотивів. Що Марія, що Серафим, що Габріелла, яка в кінці книжки, виявляється, ще й важлива ніби як до героїв зовсім не відчуваєш нічого, деякі взагалі з'являються просто так і нізвідки, наприклад, Любчик, хто він узагалі такий?
⠀
Загалом у книжці багато алюзій, порівнянь, містичного реалізму. Як для пересічного читача - це все не дуже було зрозуміло. Хоч і похвально, що авторка це все використовувала.
⠀
Але я б хотіла замість цього більше про сільську Марію дізнатися, опис життя якої мені навіть був цікавий і тут справді відчувалось відьомство. Але цього мало. Ні опису світу, ні того, як Марія вчиться, ні про чари, ні про їхні плани.
⠀
З плюсів - мова. Написано доволі легко й читається книжка швидко.

Источник