4

Це моя перша книжка від Старка, і зізнаюсь, вона дуже зворушлива.

Історія подана від імені хлопчика Готфріда. Його дідусь захворів і мусить лежати в лікарні. Він весь час лається і сумує за бабусею, яка нещодавно померла. Тато не дуже хоче провідувати дідуся, і відверто з ним нудьгує. А от Готфрід залюбки готовий пуститися на будь-яку авантюру з дідусем. Дідусь намовляє його втекти з лікарні і вирушити до нього додому. Це не так просто, бо дідусь дуже погано ходить і треба машина, щоб його відвезти. В нагоді стає старший друг Готфріда. На набережній дідусь і хлопчик пересідають на пором, далі довго дряпаються кам'янистою стежечкою до будинку, що його дідусь збудував для своєї сім'ї. Хлопчик бачить і розуміє те, що вже не під силу дорослим. Він просто допомагає дідусеві, не ставить зайвих запитань і почувається поряд з ним пречудово. Приносить йому в лікарню смачний оселедець і пиво, бо дідусь це любить. Прогулює тренування, щоб побути з дідусем. Це їхня остання поїздка разом, прощання з будинком. Після того дідусь нарешті знаходить спокій.

Проста, але дуже зворушлива історія про те, що часом нам усім треба зупинитися, дослухатися до свого серця і спробувати побути дитиною. Тепер буду чекати, поки син доросте до цієї історії.