3

«Проникшись красотой положительного... с раннего детства ощущая в себе тягу к правильному» Сергій Шаргунов вирішив шукати сучасного героя. Найочевиднішим кандидатом виявився він сам. А що? Поважає старих, любить жінок, із зневагою ставиться до гомосексуалізму, кинув пити, не курить, вже певний час не приймає наркотикiв, родом з хорошоï сiм'ï, начитаний, проте любить просту īжу - сироїжкi i чорний хлiб з сiллю. Чим не герой? Подорож по позитивній біографії Шаргунова з усіма незліченими "це я люблю, а це я не люблю", була б, напевно, нуднуватою і сухою, як будь-яка автобіографія, якби не авторське природнє почуття гумору. Рятує книжку лише отакі от самоіронічні пасажі:

«Пролетят ближайшие годы, Шаргунов въедет в Кремль, и простая будет участь у врагов. Мне достаточно будет знать: приговор приведен в исполнение. Последние их минуты врядли меня заинтересуют»

бкврм