1

Книга, про яку я ніколи не чула.
Книга, яка підкупила мене своєю обкладинкою.
Книга, яка змусила мене задуматись, чи справді я люблю читати про євреїв.

Зазвичай писати негативні відгуки досить легко, бо штормить зі всіх фронтів. Цього разу ця система дала збій. Я довго не могла скласти думки до купи, аби пояснити, як мінімум собі, що було не так. Однак спробую.

ТАК ЩО БУЛО НЕ ТАК?

Складна мова тексту. Беручи книжку до рук, думала, що прочитаю за один «присяд». Ага. Подекуди перечитувала одну сторінку декілька разів, аби зрозуміти, що там коїться. Доводилось ловити сюжет у прямому значенні цих слів. Це переклад такий, чи початково авторський стиль? Невідомо. На івриті читати не вмію.

Не такі євреї. Я постійно говорю, що дуже люблю читати книги про євреїв, про їхні складні долі і тому подібне. Певно єврей євреїв бачить трохи не так, як представники інших націй. Чомусь в мене виникло таке враження. І така думка ще більше збивала з пантелику.

Відсутність чіткого сюжету. Для деяких книг – це нормальна річ, але «Тев’є-молочар» - більше як збірка новел, які об’єднані центральною персоною в особі самого Тев’є. При чому ці новели-розділи написані в різні роки! Про цілісність тексту взагалі нема що сказати.

З плюсів – оформлення самої книги, за це шлю подяки видавництву. На цьому плюси закінчуються (для мене).

У випадку з цією книгою треба було прислухатись до порад Семківа. Не подобається – відправляй це непорозуміння (це я про книгу) куди подалі. Можливо, саме короткий обсяг змусив її домучити. Не варто з цього брати приклад.

Досі не зрозуміла, чому ця історія має стільки схвальних відгуків.
Я не приєднаюсь до когорти цих людей.
Не склалось.