5 Книга під каву з цигаркою

Цю книгу я хотів прочитати вже кілька років, однак, руки все не доходили. Слід відзначити, що мені справді подобається уся ця історія. Знайомство зі світом Ларссона я, як і більшість, напевно, почав з фільму «Дівчина з татуюванням дракона» шведського виробництва. Потім я подивився інші дві частини трилогії, американський ремейк, а також шведський мінісеріал «Міленіум», який є, по суті, режисерською версією трилогії. Саме тому було логічно, що, знаючи усю історію фрекен Саландер і пана Нюквіста, вздовж і впоперек я був забов'язаний прочитати оригінал.

Одразу зазначу, що читав я видання «Folio» 2010 року випуску . І, якщо чесно, був дуже здивований, що видавництво вирішило перекладати роман не зі шведської чи англійської, що більш ймовірно, а з російської. Про це, на привеликий жаль, я дізнався вже після того, як прочитав роман. Я не знаю кого слід вважати відповідальним за переклад - пана Верховеня, «Folio» чи редакторів. Але переклад - жахливий. Мало того, що ми втратили стиль автора, отримавши подвійний переклад. Це деталі. Проблема у тому, що цей переклад низькопробний. Можливо, розуміючи це, «Folio» 2012 року року випустило відредаговане видання. Не знаю, не дивився його. Однак, їх робота 2010 року просто не піддається критиці. Кількість русизмів просто жахлива, особливо у другій половині книжки. Таке відчуття, що редактори під кінець роботи дуже стомилися й проглядали текст у пів-ока.

Сюжет розповідає про шведського журналіста-розслідувача Мікаеля Нюквіста, який, програвши у суді справу проти місцевого магната, вирішує звільнитися з журналу «Міленіум» і їде на північ країни, у містечко Гедебю, до відомого магната і колишнього генерального директора одного з найбільших концернів у Швеції. Зараз же Генрік Ванґер постарів і передав свій бізнес племіннику. Однак, йому необхідна допомога Мікаеля у двох питаннях: по-перше написати історію сім'ї Ванґер, розкривши усі скелети з шафи сімейства, а по-друге - продвинутися у розслідуванні зникнення племінниці Генріка, Гаррієт Ванґер, яка зникла близько 40 років до того.

Стіґ Ларссон - шведський журналіст і політичний активіст. Не дивно, що уся книга вкрита політичними гаслами. Іноді, навіть, не завуальованими. Слід відзначити, що Ларссон свої політичні переконання передав декільком свої персонажам. Саме тому Лісбет Саландер стала, такою собі, феміністкою-неформалкою, а Мікаель Нюквіст - відвертим ліваком. Чи погано це? Напевно, що так, якщо вперше стикаєшся із сучасною шведською культурою, однак, це питання не до роману, а до ультралівих загалом. Не зважаючи на сильний політичний контекст (зробимо вигляд, що сім'я нацистів-Ванґерів не ототожнювалася у мене з прізвищем Ріхарда Ваґнера...), ця книга - гарний детектив. Мені дуже сподобалася уважність до деталей побуту. Можливо, таке відчуття з'явилося через зачарованість Скандинавією з дитинства або через любов до детективів.

Резюмуючи : 10/10 твору і 4/10 виданню (дякую, що хоч якось переклали українською).