4 Зворушливо

Чомусь в моїй голові Дін Кунц асоціювався з книгами в стилі Кінга - коли напружено, кривавенько, страшнувато. І таки "Хранителі" напружені, місцями кривавенькі, але при цьому зворушливі і дуже глибокі. І основна емоція, яка залишається в фіналі - це і співчуття, і навіть сльози на очах.
По сюжету - з лабораторії, де проводилися військові експерименти втекли двоє піддослідних - пес - ретривер з інтелектом, близьким до людського, та мутований примат Аутсайдер, створений для вбивств, але теж наділений інтелектом. Аутсайдер переслідує пса, адже ціль його життя - вбити ретривера. Та крім Аутсайдера на охоту вийшов психопат Вінс - найманець, який обожнює вбивати.
Пес потрапляє в руки хорошому хлопцю Тревісу, що одного дня втратив смисл життя та знайомить його з Норою - дівчиною, в якої немає нікого в цілому світі і яка не відчуває себе живою. Тревіс і Нора намагаються врятувати пса, але боротьба за його життя і свободу буде дуже важкою.

Я, як собачник, не могла не закохатися в Ейнштейна. Але ще більше співчуття викликав Аутсайдер. Це надто жорстоко, робите подібне з бідолашної тварини. Бо навіть уявити важко, що робилося в того в голові. Гонимий жагою помсти, але невідомо кому, знищуючий красу і добро від ненависті до самого себе. Це жахливо.
Чомусь я впевнена, що книга Кунца не така вже і фантастика, адже експерименти над тваринами проводяться і не відомо в якому саме напрямку. В цивілізованому суспільстві подібне має бути забороненим!
Ну а книга - вона чудова. І дуже зворушлива.