5

Один із найулюбленіших моїх творів - оце коротке оповідання, яке вражає. Від присвяти - "Любові всевишній" - і до останніх слів героя-оповідача - "Чому вони не одружилися, отак одне одного чуючи?" - оповідання "тримає" читача за живе.
Історія цілого життя, історія справжнього кохання - вічного, нездійсненого і чи такого вже нерозділеного? Вони відчували одне одного попри величезні відстані, попри 14 років різниці у віці, усупереч тому, що обоє у шлюбі з іншими. І - не судилося. Мабуть, якась вища сила, що поєднала їх, разом із тим і розлучила.
Колись давно я не могла зрозуміти, як то Софія не сердилася на Михайла та Марфу. Аж тепер розумію її слова: "У горі, сину, ні на кого серця немає. Саме горе".

Для тех, кто читает на русском

Одно из самых любимых моих произведений - этот короткий рассказ, который впечатляет. От посвящения - "Любви всевышней" - и до последних слов героя-рассказчика - "Почему они не поженились, если так друг друга чувствовали?" - рассказ «держит» читателя за живое.
История всей жизни, история настоящей любви - вечной, несостоявшейся и такой ли уж безответной? Они чувствовали друг друга, несмотря на огромные расстояния, несмотря на 14 лет разницы в возрасте, вопреки тому, что оба в браке с другими. И - не судьба. Видимо, какая-то высшая сила, которая соединила их, вместе с тем и разлучила.
Когда-то давно я не могла понять, как София не сердилась на Михаила и Марфу. Только теперь понимаю ее слова: "В горе, сын, ни на кого сердца нет. Только горе".