Ніколи не усвідомлював, скільки є облич. Є багато людей, але ще більше облич, бо в кожного їх кілька. Є люди, вони носять одне обличчя роками, ясна річ, воно зношується, забруднюється, тріскається на зморшках, розтягується, як рукавичка, яку носив під час подорожі. Це ощадливі, прості люди, вони не міняють його, вони навіть не здають його почистити. Тут, однак, постає питання: позаяк вони мають кілька облич, що ж тоді роблять з рештою? Приберігають. Дітям знадобиться.Утім, трапляється й так, що з цими обличчями виходять на прогулянку їхні собаки. Чом би й ні? Обличчя є обличчя.
Інші зодягають свої лиця неймовірно швидко, одне за одним, і зношують. Спершу їм здається, що лиця в них назавжди, та ось заледве сороківка - а на черзі вже останнє. Звісно, у цьому є якийсь трагізм. Вони не звикли шанувати обличчя, останнє за вісім днів протреться, продірявіє, стоншиться в багатьох місцях, як папір, і тоді з-під споду поступово почне вилазити підкладка, не-лице, і з ним вони ходитимуть.