Тож одної ночі проводжав Кропиву(це прізвисько дівчини) додому просто справжній принц - на рік за нас старший Андрійко. Стоїть Кропива, милується, - ніч така місячно-зоряна-ясная! - мріє собі, які у них з тотим Андрійком будуть діти і машина, аж тут на місточку, що через потічок, що за хатою, як із підсвідомості Едгара По,виринає в білій нічній сорочці Кропив"яча баба. Бованіє якусь мить, а від так задирає сорочку, присідає й заходиться голосно сцяти в потічок. А під кінець ще й пердіти.
І розуміє Кропива, що всі її відчайдушні сподівання цієї миті дзюркотливо стікають у Світовий Океан.

ЗАВІСА