Вештався по чужих краях та так загулявся, що батьки i слiд його загубили. І от, нарештi, з першоi ж нагоди Василь рушив додому, бо хай там як, а своя хата це той корiнь, який прив’язуе людину до Землi-матiнки. І будь ти хоч вченим, хоч воiном чи дослiдником космосу, але як нема тобi куди повернутись пiсля мандрiв та завоювань, як нема кого пригорнути до серця, нема кому показати досягнення чи передати спадок – все твое життя марне i сенсу в ньому нема аж нiякого. Досвiд i здобуток розтягнуть чужi люди, а Господь подивиться на тебе, як прийматиме у лоно свое, i скаже: «Що ж це ви, дядьку, танцювали, танцювали i не вклонилися?»