Больше цитат
6 июля 2018 г., 09:53
Тріпоче сокір, сріблом потемнілим
3німаючись у вогку височінь, -
І любо впасти на зелену тінь
Натрудженим і наболілим тілом.
Доми, давно порівняні до скринь,
Людські слова з їх розмахом несмілим ...
Дай, серце, волю нетерплячим крилам,
Затріпочи, розвійся і полинь!
А серце так: ти ж той листок єдиний
На гілці всеземної деревини,
Ти ж тільки частка, лінія одна!
Зумій же чуть, як переходять соки
Крізь дерево плодюче та високе,
Спізнай, яка у ц і л і м глибина!
1925
