...Коли курці відрубають голову, вона ще може бігати подвір'ям... Коли куля чи ніж влучає в серце людини — в першу мить вона не відчуває болю, лише здивування, подібне до захвату. Вона робить глибокий вдих — останній величезний вдих, ніби всотує в себе весь світ, усі його запахи, звуки і тисячолітній досвід. І все це перетворюється на єдиний гарячий ковток повітря.
Цей ковток триває лише одну мить, але в ній збігається минуле і майбутнє, всі печалі і радості, всі молитви, всі барви — настільки яскраві, що ріжуть око своєю незвіданою первісною красою. Усе це і викликає той останній погляд, яким дивляться вбиті.
Він ніби промовляє: "Невже світ може бути таким насиченим і гарним? І... невже це кінець?"
І світ згасає.
Підтверджуючи своїм останнім зблиском: "Так, кінець. Але тепер ти знаєш найбільшу таємницю — життя прекрасне..."