Доки сер Ісаак Ньютон не записав закон всесвітнього тяжіння, ні в кого не було підстав вважати, що закони фізики в нас удома такі ж, як і скрізь у Всесвіті. На Землі відбувались речі земні, на небесах—небесні. Згідно з християнським віровченням тогочасної епохи, небеса були в руках Господа, що робило їх непізнаваними для нікчемних умів нас, смертних. Коли Ньютон подолав цей філософський бар’єр, показавши, що весь рух осяжний і передбачуваний, деякі богослови критикували його за те, що він не залишив нічого, чим у нашому світі міг би займатись Творець.