Так. Минуле і пам'ять - це моя батьківщина і мій дім. Я люблю пити наодинці й пригадувати проминулі події, людей і ландшафти. Навіть ті, що сталися тиждень або два тому. Футурологія завжди викликала в мене легку відразу, бо здавалася плодом боягузтва й дезертирства, полишенням власного стану. Я ніколи не думав про майбутнє як про якийсь розв'язок. Майбутнє завжди є втечею недоумків. Воно настає, а їм конче треба його виправдовувати, що воно не настало таке, як треба, або доводити, що воно точно таке, як вони й провіщали. Тому волію напиватися наодинці або з друзями й чекати, коли минуле запанує над нами. Завжди краще спілкуватися з тим, що вже відбулося, ніж із тим, що ще може відбутися. Просто минуле ставиться до нас шанобливо, чого не можна сказати про майбутнє.