Вочевидь, якщо йдеться про схильних до самогубства молодих людей (свого часу я мало не став одним із них), то їх потрібно рятувати, оскільки у них ще ціле життя попереду, а самогубство є зазвичай імпульсивним рішенням. А от у старшому віці майбутнього, до якого хочеться дожити, уже практично немає. У такому разі, зваживши усі можливості, як висловлюються юристи, рішення покінчити з життям швидко і безболісно замість наражати себе на ризик повільного і жалюгідного вмирання здається цілком раціональним. Однак ні сонце, ані смерть неможливо зустріти, не відводячи погляду, тож я не знаю, що відчуватиму, коли погляну в обличчя старості й стану залежним від інших. Яке рішення ухвалю я, коли втрачатиму зір чи не зможу більше володіти власними руками?