Літо раніше було безконечним, у нього вміщалося півжиття і три блоки жуйок"Педро", а найстрашніше, що чекало тебе в кінці - це перше вересня. Тепер літо вміщало всього-на-всього три будівельні об'єкти і три блоки "Мальборо голд", ну і кінці - безконечне неподільне ні на фази, ні навіть на пори року Все. Тягуче тривале вічне Все із вжареним під зад страхом, що все це колись закінчиться таки нічим - ані тобі безсмертя, ані нанороботів, ані навіть вина. Тож життя було схоже на перманентну внутрішню обломовщину, що перемежовувалась періодами екзистенційної сверблячки в амфітаміновому угарі. Треба було бігти - і я біг.