24 мая 2016 г., 20:20
Прозорий ранок
Все погубити і все забути —
в сум’ятті, у дощах, в маю,
і закохатись в середині лютого
у безборонність твою.
Вічність і тиша. Двері на вулицю —
навстіж, і навстіж, і — ранок.
Будинки — ясні, як вулики,
в плетиві ліній духмяних.
Маєстатичність і шепіт, і барви,
врешті, з великих міст
лиш кораблі назавжди відпливають
в білий чаїний свист.
