Ще в нього є про карму і переселення душі. Ми звикли посміюватися над цими ланцюгами переродження - ось ти жив, як свиня, то свинею і станеш. А ти щуром. А ти травою. А ти слоном або мудрецем. Найгіршим мені видавався фінал: сягнувши досконалості, ти більше не народжуєшся і більше сюди не повертаєшся. Ти зливаєшся з Ним, ти стаєш атманом, возз'єднаним у Брахмані і з Брахманом. Оце й здавалось мені найжахливішим: перестати народжуватися, втратити себе у кожному дзеркалі. І як завершення - цілковити злиття і розчинення в Чомусь Найбільшому. На дідька воно мені, це вічне блаженство Чогось Найбільшого, якщо при цьому я себе втрачаю?