Цитаты из книги Биті є. Макс

Важко пояснювати, коли ти у таборі ворогів.

Перший візит до психотерапевта апріорі не буває коротким.

Певно, для чоловіків у тому є втіха - присипляти жіночі амбіції легковажною згодою сидіти на місці пасажира.

"І з чого ви взяли, що я знов зустріну його?!" - прочитала секретарка Дорині думки.

• Бо я бачила його очі, - прошепотіла Ганна Іванівна.

В горі геть усі небалакучі.

Шкода, письменник книжки не побачив... Курив багато... Заснув із цигаркою. Увесь дім згорів. І письменник, і його кішка, і його колекція висушених квітів... Кішка дурна! Могла б і дременути... Я коли дізнався - в той же час відніс свою Френсіс у притулок для тварин. Ні, ну навіщо мені кішка, коли я палю... Одне з двох!

Слова не змінюють вчинків.

Слухати - то найтяжча праця.

Ранок мудріший за вечір тільки тому, що настирливо пропонує обмізкувати проблему.

Тижні збиваються у місяці - другий, третій... Наївний оптимізм задихається під тушею важкого роздратування: допоки ще?! Після безглуздих днів провалений диван розкриває обійми з байдужістю старої шльондри, та засинати страшно.

Сон розуму народжує чудовиськ? Неспання ліпить ще гірших монстрів.

Що не кажи, а настрій підвищується, коли жінка оселяється в голові.

Мене напружує...сам факт того, що я змушений звертатися по допомогу до...людини. Бо я потерпаю саме...від людей.

То що в біса відбувається?! Ви... усі такі чи тільки ти і Люба?! Вам язика від ялинка?! Говорити... зайве?! Нащо дертися кудись, зриватися і бігти, падати і зникати безвісти, коли можна усе - геть усе! - обговорити і знайти... вихід.

Гарячий чай тим гарний, що гріє чашки.

Думок і сумнівів - годин на п'ять вдумливого монологу.

Людям не брешеш? Ото диво! Ти сам собі не брехати навчися!

Опустив очі. “Тебе бачить Бог!” - прочитав на картонці.

• Ви… - мовив тоскно. - Чому тут?
• Тут хлопця мого вбили… Звірі.
• Їх не знайшли?
• Ні… Та вони тут… Щодня проїжджають повз мене… Думають, що врятовані. Що їх ніхто не бачить…

- Виріс синочок… Вилетів з гнізда… - недобре прошепотів Володимир Гнатович. - Щоправда, обісрав гніздо, перед тим як гайнути…