Цитаты из книги Цепь

Достаточно двух зеркал, поставленных одно против другого, чтобы создать лабиринт

І жити – це вже справжнє диво.

Джордж Оруэлл ошибался. В будущем не понадобятся ни надзор государства за гражданами, ни интенсивная слежка. Люди сами справятся. Они избавят государство от забот, исправно докладывая о своих интересах и местоположении, любимых блюдах и ресторанах, политических взглядах и хобби в «Фейсбуке», «Твиттере», «Инстаграме» и других соцсетях. Мы сами себе тайная полиция. 

Человек – это и хищник, и жертва.

Моральные принципы важны даже для военных.

Египтяне жили в мире, наводненном богами и демонами. Демонами наводнен и современный мир, но они в человеческом обличье.

«Не волнуйся, жизнь сама со всем разберется», – твердила мачеха. И была права. Жизнь разбирается со всем. С мачехой жизнь тоже в итоге разобралась.

«Живущее есть лишь род мертвого, и притом весьма редкий род»

Правила, определяющие сущность системы, всегда зависят от тех, кто систему создал.

Цивилизация – канатный мостик, болтающийся над бездной.

«В разгар зимы я понял наконец, что во мне живет непобедимое лето»

Гораздо менее заблуждаются те, кто смотрит на мир слишком мрачным взором, видя в нем своего рода ад

Рейчел відчуває силу метафор - комфорт, стабільність, безпека.

Ланцюг - це жорстокий спосіб експлуатації найважливішої людської емоції - здатності любити - для того, щоб заробляти гроші.

Усі ми скачемо на своїй бульбашці - думає вона, - усі чекаємо благословенного прориву.

Ланцюг - це здатний тривати вічно механізм, чиє завдання - захищати себе і приносити дохід своєму засновнику - веде далі Ерік.

Ланцюг - це клітка, яка невпинно шукає найуразливіших пташок, - бурмоче чоловік.

- Ти так говориш, ніби цей Ланцюг - дива істота.
- Так і є. Це чудовисько, що вимагає людських жертвопринесень кожні кілька днів.

Екзистенціалізм вважають, що наші життя - це спроба нав’язати сенс існування там, де жодного сенсу немає. Для них цей світ - уроборос, змій, що зжирає сам себе.

Хіміотерапія - це маленька смерть, яку ти запрошуєш особисто, щоб уникнути великої смерті, що вже чекає на ґанку.