
Мені не вдалось розгадати таємницю убивчого білого. Я намагалась. Але ніяк. Ролінґ виявилась сильнішою за мою дедукцію.
Я досі не розумію, чому багато людей (ґудрідс та лайвліб) називає цей роман найслабшим із серії та непродуманим. Таке враження, що читали вони його сяк-так, і абсолютно не пройнялись атмосферою книги. Таких скрупульозних та детальних письменників, як Ролінґ, ще треба пошукати. Бо розтягнути на 700 сторінок взаємовідносини героїв, детективні пригоди, сімейні таємниці – то треба мати справжній талант.
Цього разу я не зосереджувалась на детективному розслідуванні. Важливі були люди: як і і головні та наскрізні герої серії (себто Робін, Страйк, Метью та ін.), так і ті, що фігурували лише в четвертій частині. Соціальна та психологічна частина затьмарює будь-які детективні справи. Найважливіше розібратися в собі, а тоді копатись у «брудній білизні» інших. Хоча чужі справи часто дають змогу відволіктись від свого лайна. А тут його хоч греблю гати.
Що найбільше сподобалось в цій книзі? Початок. Він просто анріал. В мене аж мову відбирало. Проте цей початок – скоріше розв’язка минулої книги, бо далі нова зав’язка та нова історія. Тим не менш я дуже чекаю наступну частину, надіюсь, що хоча б за рік її матиму.
І коротко про екранізацію. Так-так, вона таки існує у вигляді мінісеріалу. Бо повноцінним я його назвати не можу (3 книги = 7 серій). Там з одної книги можна робити цілий сезон і думаю, що нудно точно не було б. Якщо спочатку головні герої здавались мені трохи дивними, то дуже швидко звиклась з акторами. Головне, що не розчарувалась. Тому, якщо читати не хочете, боїтесь об’ємних книжок, то подивіться екранізацію. Але я б радила ще й прочитати, бо це шедевральна серія!









