Чи ти вважаєш, що якби не надія на прихід того іншого світу, на повернення прав людини, ми б жили в таборі хоч один день? Саме надія наказує людям апатично йти до газової камери, не бунтувати, наражаючись на ризик, і вганяє їх в страх заціпеніння. Надія розриває родинні зв'язки, наказує матерям зрікатися дітей, жінкам віддаватися за хліб, а чоловікам убивати людей. Надія наказу їм битися за кожен день життя, бо, може, саме цей день принесе визволення. Ох, уже навіть і не надія на інший, кращий світ, а просто надія на життя, в якому буде спокій і відпочинок. Ніколи в історії людства надія в людині не була сильнішою, але й ніколи не заподіювала стільки зла, як на цій війні, як у цьому таборі. Нас не навчили позбуватися надії, тому ми й гинемо від газу.