Цитаты из книги Льонтом

Твоє може бути твоїм лише завбільшки з тебе, хоч скільки заробляй, хоч скільки тиняйся світом, хоч вдома сиди. Тобто вузеньке вікно для велета — велетенське.

Місто — це тотальне згущення: людей, речей, подій.  

Коли їстиму кожен день як не курку, то сьомгу, то спліснілий сир, все одно вони стануть мені макаронами, рисом гречкою і ... картоплею.

Від гостинності до лагідного полону буває зовсім близько.

Зрештою, була впевненість у завтрашнім дні — дно прийшло.

У своєму двадцять першому столітті я розумію значно менше, ніж знаю. Виявляється, нам потрібно не так багато.

«Людина добре живе, де живеться. «Сонце і місяць одні, де б ти не був», — сказав мені один чоловік із Таджикистану. 

По всьому місту на стовпах розклеєні оголошення зі злісною бульдожою мордою, коло якої напис: «Дрессировка служебных собак». Якби бідолашні інтелігентні дворняги вміли читати, то могли б почуватись як хлопці, що успішно відкосили від армії.

Кожна країна у своїх кордонах нескінченна, як земля під ногами.

Велике щастя брати й давати, коли ніхто нікому не винен.

Туристи з фотоапаратами - броунівський рух. У кожного ніби є логіка переміщень, але якщо дивитися з далеку і за всіма, то це таки мурахи на шоколаді.