Карбід

Любка знову підкорив мене, уже вдруге. Влучно, злагоджено, дотепно та ідеально сатирично. ⠀ Книга, з якої можна було би посміятися, якби не хотілося плакати. Власне, сміятися виходило часто (найбільше мене підкорили чарочки з гербом України з одної сторони й зірочками Євросоюзу з іншої, а також акваріум з квашеними помідорчиками), а плакати від того, що описане в книзі - це гіперболізоване зображення нашої з вами дійсності. ⠀ "Карбід" написаний невдовзі після Євромайдану, у ньому рефреном звучить тема євроінтеграції, але як сатирично прописана! Взагалі Любка майстерно стібеться над корумпованістю, бажанням поживитися, контрабандними схемами і прагненням будь-яким шляхом потрапити до омріяного Євросоюзу, хай навіть нелегально. ⠀ Певно, що "Карбід" - алюзія на "Кандід або Оптимізм"…

Це було просто... Катастрофічно погано. На 46% я закрила цю книгу, видалила її і поставила на авторі чорного хреста: ніколи не повертатися. Ні на літеру. Але про все по порядку. Синопсис історії здався мені... Ну, непоганим. Закарпаття, контрабанда, жарти про євроінтеграцію - чудово, чом би й ні. Тема може і не зовсім моя, але цікава, можна дати шанс, вирішила я і прийняла книгу у флешмобі. Перше, що мене спіткало у читанні - що головні герої, які автором виписані з інтонацією досить теплою. Він їм симпатизує, незважаючи на їх якісь недоліки, ба більше, недоліки ці автор виписує як такі милі риси. Окей, вирішила я, це суб'єктивно, я не можу з симпатією ставитися до людей з таким ніжним і теплим ставленням до алкоголю. Окей, це суб'єктивно. Тим більше, всякі контрабандні схеми…

Здавалося б, така невеличка книжечка про контрабанду навіює стільки думок, викликає стільки переживань. Смішна, але в той час і дуже сумна історія, яка зачіпає і проблему грошей в сучасному світі, і проблему війн, розкриває тему любові і дружби. Раджу почитати.

Однією з причин, чому я люблю прозу Андрія Любки, є те, що його твори, чи то колонки, чи то оповідання, чи то роман, читаються дуже легко, на одному диханні. Ні в якому разі я не хочу сказати, що що його проза занадто проста чи банальна, просто, як на мене, вона майстерно написана і зовсім не переобтяжена. Вперше з постаттю Андрія Любки я познайомилась близько року тому, тоді на парах в університеті ми читали його вірші, і, чесно кажучи, я чомусь була не сильно вражена. І ось недавно я натрапила на зовсім нову книгу "Кімната для печалі", яка змусила мене по-новому подивитись на Любку. Після прочитання цієї неймовірної збірки, а також вдвідавши презентацію (що ще більше розпалило моє зацікавлення автором, адже Андрій Степанович здався мені надзвичайно цікавою, харизматичною та розумною…

Чим особисто мені сподобалася ця книга, так це тим, що насправді тут є декілька літературних вимірів, в яких можна довго копирсатися.

Почнімо з того, що назва «Карбід» є посиланням на «Кандід або Оптимізм» Вольтера. Причому автор сам в книзі згадує цю повість та її сюжет, таким чином дещо викриваючи первинну ідею твору. Якщо ви читали «Кандід», то знайдете багато аналогій в книзі Любки. Назви розділів теж відправляють нас до «Дон Кіхота», одному з найкращих романів європейської літератури.

І якщо провести паралелі між «Карбідом» Любки «Кандідом» Вольтера та «Дон Кіхотом» Сервантеса, то стане очевидно, що це знову ж таки рефлективна критика нашої паскудної дійсності, але через її найбільш розважальну, а отже запам’ятовну форму — висміювання. Тож я би визначив жанр «Карбіда» як…

Для тих хто не знає,що таке контрабанда і чи поширене в нас таке явище ця книга стане просто джерелом нових знань. Книга розповідає про короткий відрізок життя посереднього українського вчителя історії.Здавалось,нічого особливого,але Михайло Олексійович Чвак з першого ж розділу вражає нас своєю винахідливістю.Наш герой називає себе Тисом за прикладом імператора Тиберія.Варто додати те,що з самого початку ми бачимо ,що герой любить те чим займається.В душі і насправді він-справжній патріот. В головного героя з’являється геніальна ідея,збудувати підземний тунель за допомогою якого українці інтегрують в Європу.Точно не пригадаю,але один з героїв сказав про це так:"Все в нас якось неправильно,навіть євроінтеграція через дупу".Цією геніальною ідеєю Тис ділиться з своїм шкільним другом…

«Карбід» – дебютний роман молодого, але вже добре знаного поета, перекладача і есеїста Андрія Любки. Книга писалася протягом 2014-2015 років на малій батьківщині письменника – в Ужгороді, а також в Чернівцях. Повна назва твору – «Карбiд, або Неймовірні трагікомічні пригоди однієї шляхетної людини і цілої зграї мерзотників, які дерлися через кордон водою, небом і суходолом, аж змусили героя опинитися в підземному царстві тіней» – у старих добрих традиціях європейського пригодницького (авантюрного) роману. У ній коротко відбито фабулу всієї книги. Твір має цілком життєву основу. На початку роману автор у вигляді епіграфу подає новину за 2012 рік про виявлений під кордоном між Словаччиною й Україною тунель, який використовувався для нелегального перевезення товарів і людей. Події, описані у…

Я с такой жаждой читала книгу, так хотела знать чем там закончится, но дойдя до последней главы долго сидела и не могла поверить, что это таки конец, нет все не могло так закончится. Безумно грустно. К тому же я почему-то думала что жена не поверит ему, и он пойдёт один.

Перша книга прочитана мною цього автора, можу сказати що залишився задоволений прочитаним. В цій книзі все реально, впізнавано і приправлено сатирою та гумором(як на мене місцями багато туалетного гумору але то таке).