Цитаты из книги Житейське море

Іван. Мені вже страшно! Ви ще не бачили мене на сцені, а зарані в'являете собі щось надзвичайне; це може дуже пошкодити вражінню: коли ждеш багато, то відбіраєш дуже мало.

Чистота життя - правда, сім’я - правда, діти - правда, і я цю правду потеряв!... П’ятнацять літ я будував гніздо своє і сам розвалив йото, а тепер, кручусь, як гад, я боюся правди - вона сувора!

Ні, у смерти красоти нема! Красота - життя! І я хочу жити, жити, по правді жити! Розумієш? По правді, а правди в мене самого нема...

Фортуна вдарила тебе по голові, - ти очманів і помнякшав, бо побачив, що і для великою артиста, і для блазня один кінець, коли вони нехтують справедливість і догоджають свойому „я“!

Живіть тихо, смирно - ніхто й не знатиме, хто ви; а бийтеся, лайтеся, сваріться, залицяйтесь, то не тілько всі будуть підслухувати, розпитувати, а навіть у двері заглядають! Ка-ка-ка! Люде люблять скандали більше, ніж людей.

Соромливість красить женщину взагалі, а гарну - робить кращою удвоє.

Там, у житейському морі, де я повинен плавати, як і в морі води, - часто хвилями страшними заливає людей! Воно кидає ними, як малими трісочками, і б’є, й розбиває об ту межу, за яку вони не сміють переходити, а переходять по немощі своїй...

Хто сам сміється свойому остроумію, той не остроумний!

Знаєш, проживши п’ядесять літ укупі чесно, злилися душами в одну істоту, а потім раптом одного не стало... і мов тебе розірвано надвоє, і ти щодня чуєш незалічиму рану.

Маруся. Неправда! Я безмірно щаслива! Благородна висока душа Івана для мене рідніш, ніж ваша: черства, практична! Іван - поезія, а ви - проза! Хвиля. Маріє Данилівно, і ви проза! Маруся. Може, я через те й люблю поезію. Хвиля. Поезія легко зраджує - настрій для неї все!

Море, море, море!... Сьогодні ми послідній день усі вкупі, а завтра кожного з нас підхопить житейське море й понесе на своїх грізних хвилях!... Кого на міль посадить, кого об камінь розіб’є, а хто й сам захлибнеться водою...