Это новая версия страницы книги. Часть функций ещё в работе — мы добавляем их постепенно.

К старой версии страницы

18+

Ваша оценка

4,5

(54)

Вибране

Василь Симоненко

Цитаты из книги Вибране

Name: Вибране
Rating: 4.5 (54 reviews)
Author: Василь Симоненко
ISBN: 966-661-585-1, 966-339-425-0

Julietta6
10 апреля 2012
Вона прийшла, непрохана й неждана, І я її зустріти не зумів. Вона до мене випливла з туману Моїх юнацьких несміливих снів.
Вона прийшла, заквітчана і мила, І руки лагідно до мене простягла, І так чарівно кликала й манила, Такою ніжною і доброю була.
І я не чув, як жайвір в небі тане, Кого остерігає з висоти... Прийшла любов непрохана й неждана Ну як мені за нею не піти? 14.11.1956
9 понравилось
1,1K
booklover8
9 июня 2014
Тільки тим історія належить, хто сьогодні бореться й живе.
3 понравилось
207
booklover8
9 июня 2014
... то звичайна потреба юності кохати і бути коханою.("Наївне дівчисько")
3 понравилось
187
ne_vyhodi_iz_komnaty
23 января 2015
"Ні перед ким не станеш спину гнути..."
Ні перед ким не станеш спину гнути, Не віддасися ворогу в ясу, Якщо ти зміг, товаришу, збагнути Свого народу велич і красу.
2 понравилось
143
ne_vyhodi_iz_komnaty
23 января 2015
ПРОРОЦТВО 17-ГО РОКУ
Гранітні обеліски, як медузи, Повзли, повзли і вибилися з сил — На цвинтарі розстріляних ілюзій Уже немає місця для могил. Мільярди вір зариті у чорнозем, Мільярди щасть розвіяні у прах. Душа горить. Палає лютий розум. І ненависть регоче на вітрах. Коли б усі одурені прозріли, Коли б усі убиті ожили, То небо, від прокльонів посіріле, Напевно б, репнуло від сорому й хули. Тремтіть, убивці! Думайте, лакузи! Життя не наліза на ваш копил. Ви чуєте? На цвинтарі ілюзій Уже немає місця для могил! Уже народ — одна суцільна рана, Уже від крові хижіє земля, І кожного катюгу і тирана Уже чекає зсукана петля. Розтерзані, зацьковані, убиті Підводяться і йдуть чинити суд, І їх прокльони, злі й несамовиті, Впадуть на душі плісняві і ситі, І загойдають дерева на вітті Апостолів злочинства і облуд!
Читать далее
2 понравилось
138
ne_vyhodi_iz_komnaty
23 января 2015
Я...
Він дивився на мене тупо Очицями, повними блекоти:
Дарма ти себе уявляєш пупом,
На світі безліч таких, як ти. - Він гримів одержимо і люто, І кривилося гнівом лице рябе, Він ладен був мене розіпнути За те, що я поважаю себе. Не стала навколішки гордість моя... Ліниво тяглася отара хвилин... На світі безліч таких, як я, Та я, їйбогу, один. У кожного Я є своє ім'я, На всіх не нагримаєш грізно, Ми - не безліч стандартних "я", А безліч всесвітів різних. Ми - це народу одвічне лоно, Ми - океана вселюдська сім'я. І тільки тих поважають мільйони, Хто поважає мільйони "я".
Читать далее
2 понравилось
193
booklover8
9 июня 2014
Непотрібні людині крила, серце й розум потрібні їй !
2 понравилось
160
booklover8
9 июня 2014
Праця людини - окраса і слава, праця і слава - безсмертя її ! ("Безсмертні предки")
2 понравилось
753
Julietta6
10 апреля 2012
Всі образи й кривди до одної Я тобі забуду і прощу — Жду твоєї ласки хоч малої, Як земля у спеку жде дощу.
О жорстока! Щастя хоч краплину В душу мою змучену згуби — Полюби і зрадь через хвилину, Та хоч на хвилину полюби! 21.04.1960
2 понравилось
177
Julietta6
9 апреля 2012
Квіти люблять щасливих. У нас від нещасть вони не в'януть, а плачуть.
2 понравилось
111
ne_vyhodi_iz_komnaty
23 января 2015
фрагмент "Про поезію"
Слова звучать примусить сильно й гучно Лише одна поетова душа.
1 понравилось
67
ne_vyhodi_iz_komnaty
23 января 2015
У ВАГОНІ
Ти сидиш навпроти, кучерява, І з-під вій на мене — блись та блись. У твоєму погляді лукавім Хитрість і захоплення сплелись.
Та весела посмішка дівоча Будить в серці не любов, не спів. Ні, твого кохання я не хочу, Як ніколи фальші не хотів.
Я для тебе іграшка, забава, Але й то всього лише на мить. Я ж не хочу, я не маю права На дрібниці серце розпилить.
Бо крізь очі видно порожнечу, Легковажність у душі твоїй, Та й сказати мушу я, до речі, Що поклявсь у вірності другій.
Тій дівчині, що тобі не пара. В неї очі ніжні та ясні, А у тебе нині пашать жаром, Тільки кригу видно в тім вогні.
Я ж себе не дам тобі в забаву Ні тепер, ні завтра, ні колись… Не дивись на мене так лукаво, Не дивися, чуєш, не дивись.
1955
Читать далее
1 понравилось
80
ne_vyhodi_iz_komnaty
23 января 2015
ЧАРИ НОЧІ
Лягла на всьому вечірня втома. Палає місто, мов дивний храм. І розтинають ніч невагому Квадратні очі віконних рам.
Ці чари ночі такі знайомі — Усі підвладні, покірні вам. О, скільки вікон у кожнім домі! А там, за ними, — ідилій, драм!
Там заплітають життя тенета, Там люди б'ються з останніх сил, Там так знадливо звучать монети І рве легені отруйний пил.
Там гинуть вчені, митці, поети Але… й виходять вони звідтіль.
1.X.1956. Біївці
1 понравилось
83
robot
28 ноября 2016
Не докорю ніколи і нікому, Хіба на себе інколи позлюсь, Що в двадцять літ в моєму серці втома, Що в тридцять — смерті в очі подивлюсь.
Моє життя — розтрощене корито, І світ для мене — каторга і кліть... Так краще в тридцять повністю згоріти, Ніж до півсотні помаленьку тліть.
118
ne_vyhodi_iz_komnaty
23 января 2015
фрагмен "Старість" Остогидло діду хліб жувати, Слухати образи від усіх, Ціле літо горобців ганяти Та граків сусідові на сміх.
Взять би істик, торбу через плечі І піти світ за очі з села, Але звик до хати, до малечі, Що його, мов батька, облягла.
Все стерпить, хіба заплаче стиха, Дивлячись на добрих малюків. Все стерпить - докори, сором, лихо - Лиш би вмерти на землі батьків!
49