Отзывы о книге URBAN STRIKE

someone call the ambulance there’s gonna be an accident Placebo, "Infra-red"

Ні. Насправді не зовсім так: до швидкої в книзі діло не доходить, а от ексіденти трапляються… Просто вкрай захотілося втулити в епіграф цитату з пісні улюбленої команди, згадкою про яку мене вже з перших сторінок купив із тельбухами автор.

Та одними Плейсібо діло не обмежилось. Моє тендітне видання "Укрбанстрайку" наразі по-варварськи обписане замітками на полях та страждає від кожної другої загнутої сторінки [розібране на цитати]. Я не критик і ділю книги не на гарні та погані, а на "мої" і "не мої". "Урбанстрайк" – МОЯ на всі сто! Антон Кушнір написав роман у напівщоденниковій манері, де окрім сюжетної лінії, його герой щедро ділиться з читачем своєю життєвою філософією. Так от мені дуже близькі думки головного героя, починаючи від його ставлення до музики і закінчуючи улюбленою настільною грою у 90-х.

Щодо сюжету, то його важко описати більш влучно, ніж в анотації. Головний герой Майк (до речі його ім'я ми дізнаємось лише всередині книги) – з виду інтелігентний юнак в окулярах – разом з кількома своїми колоритними друзями є членом угрупування "Urban strike". "Urban strike" – не якісь міські хулігани, це організована мережа, з власними правилами, яка влаштовує акції протесту за чітко прописаними сценаріями. Протестують вони проти всього – проти "Макдональдсу", проти нав'язливої реклами, проти зомбуючого телебачення, проти загромадження тротуарів...

Їхні вчинки – відповідь на вашу зневіру, вашу втому, вашу безвихідь.

В анотації мене спочатку знітило негативно забарвлене слово "химерний", однак химерність "урбанстрайку" дійсно виявляється аж наприкінці роману.

Окрім небезпечних витівок, в книзі є й романтична складова. Герой випадково зустрічає у маршрутці дивну дівчину, яка попросилась до нього переночувати.

Коли я заходжу в кімнату, вона вже спить… Коли незнайома дівчина так лежить у твоєму ліжку, у неї майже неможливо не закохатися.

Вона іменує себе Ульрікою та читає книжку про німецьких терористів. Провівши ніч у помешканні Майка, вона зникає, але невдовзі знов з'являється і оселяється в нього назовсім. Ульріка нічого не розповідає про себе, а будь-які особисті питання її нервують. Майк знає лише, що її бажання - "знайти своїх дівчаток". Чи відкриється загадка Ульріки, читачеві стане відомо теж лише в кінці…

Про книгу я дізналась на ЛайвЛібі і відразу зрозуміла, що мушу її прочитати. Марні пошуки у крамницях міста дещо вгамували мій запал, однак неочікувано я стала одним з переможців роздачі від "Нора-Друк" з-поміж кількох сотень учасників. Дуже вдячна "Нора-Друк" та ЛайвЛібу за такий сюрприз! Книга стала для мене справжнім відкриттям. Хоча цільова аудиторія роману досить вузька (покоління 25-30-літніх українців), я щиро сподіваюсь, що "Урбанстрайк" читатимуть!

Взгляд из подпольной организации

Если честно, если бы не выигрыш данной книги на сайте livelib.ru (постаралось издательство "Нора-Друк"), то, скорее всего, с творчеством Антона Кушнира я бы так и не познакомился. Во-первых, на украинскую литературу у меня банально нет времени, а во-вторых, краткое описание этого произведения практически не заинтересовало. Тем не менее, бумажная книга была у меня на руках, потому я решил не откладывать чтение в долгий ящик.

Что же, однозначно не жалею, что взялся за "URBAN STRIKE", хотя каких-то особенно приятных впечатлений не получил. Да, определенно занимательно было почитать о людях, которые ищут в стремительно развивающемся мегаполисе что-то родное для себя, но с каждой неделей, месяцем и годом это делать все сложнее (описывается Киев 90-х годов). Но здесь же возникла проблема, к середине книге ставшая фатальной - сюжетный мелок, который поначалу еще хоть как-то выписывал события, окончательно стерся...

Цитаты:

Сльотаве повітря. Будівельні паркани, арки у подвір'я і просто темні закутки відгоняють чоловічею сечею - гострий і різкий запах. Один з тих, котрі змушують пошкодувати, що маєш відчуття нюху.

Загальнонаціональне свято - вечір п'ятниці - буде тільки завтра, але цей один вже почав до нього гідно готуватися.

У більшості випадків перехожі не виявляють ні цікавости, ні ворожості, їм або немає діла до того, що ти робиш, або бояться зв'язуватись.

Иногда положение дел спасали небанальные акции, проводимые молодыми людьми, но их не хватало, чтобы придать тексту живости. Вроде бы всегда что-то происходит, но Кушнир частенько стреляет в молоко - не цепляет, не интересует. Вот выражает молодежь протест, а что дальше? Если некоторые акции более или менее осмыслены и оправданы, другая их часть бессмысленна, особенно в этом плане автор перемудрил в конце. Впрочем, допускается и то, что людям (читай, главным героям) просто-напросто нравится сам факт выражения недовольства.

Також не можу не написати декілька рядків українською, бо "URBAN STRIKE" вимагає цього. Хоча я належу до тієї групи людей, яка не бере активної участі у мітингах й різноманітних протестах, героїв все ж таки чудово розумію. Але мені важко прийняти те, коли зовсім не маленькі хлопці та дівчата роблять якусь дурню, забуваючи, що в сучасній Україні сенсу від цього майже ніякого, тільки якщо все це не набуває розмаху Помаранчевої революції...

Оценка: 6/10

Майк - представитель городской активной молодежи, начавший с участия в протестных митингах:

Був час, коли я ходив на всі подібні пікети. Не те щоб вірив у те, що це дійсно щось змінить, ні, мене просто приваблювала стилістика. Померзнути з транспарантом перед очима охоронців і оперативних камер, зіграти роль чергових ображених і пригноблених у театралізованому перформансі, начепити на рюкзак значок чи стрічку як символ принципової незгоди із чимось там; може звучати смішно, але це затягує.<...>

З цієї спільноти було кілька шляхів.<...>Можна було розчаруватись в усіх ідеях та податись до молодіжного відділу будь-якої партії<...>Або можна було забити на ці іграшки і оголосити свою власну невеличку війну - будь-кому - з махачами, переховуванням, вистежуванням, відсидками та іншими атрибутами реальних пацанів. Або повернутись до того, що приностить справжню радість в житті - друзів, мандрів, спорту, смачної їжі, музики, сексу. Або зустріти Тайгера.

попадает в подпольную группу, которая занимается более серьезными акциями:

Тому що інакше починаєш забувати вкрай важливі речі.<...>Що коли встановлювали більшість правил, твоєю думкою забули поцікавитись, а тому ти її можеш висловити зараз і в найбільш зрозумілий спосіб.<...>Що місто не може належати комусь одному, нехай скільки в нього нулів на рахунку.

К сожалению, вся деятельность группы выглядит детскими игрушками, протестом ради протеста, а не конструктивными действиями. Во время чтения периодически возникает чувство, что читаешь "Бойцовский клуб", интонации, сюжет очень похожи. Я даже всерьез задумалась, а была ли Ульрика на самом деле или же она такой себе Тайлер Дёрден. Повествование в целом довольно "химерне", местами было интересно читать о вылазках группы, местами даже поэтично, иногда я полностью теряла нить повествования, конца тоже как бы и нет.