Цитаты из книги Архе

Панорама Єрусалима. Над Голгофою сідає сонце, і силуети хрестів на ній геть чорні. Камера показує лиця двох розіп'ятих мучеників: вони виснажені болем і сонцем. Їхні губи потріскались від спраги. Камера показує центральний хрест... але він порожній! Наступний кадр - гурт римських воїнів оточив Ісуса. Хтось пригощає його "Спрайтом", решта дружньо плескають Христа по плечі. Ісус із насолодою робить ковток і відригує. Усі сміються. Грає увертюра з "Jesus Christ Superstar". На вечірньому небі спалахує напис:

SPRITE ІМІДЖ - НІЩО. СЛУХАЙСЯ СПРАГИ!

Колись, років так зі сто тому, коли ще Крушельницька була для Галичини Знаком Генія, у Львові з'явилося кілька вінілових платівок із записами її арій - Аїда, Чіо-Чіо-Сан, Галька там. Таке. І для певних кланів, могутніх носіїв культурного прогресу, ці записи стали настільки вагомою естетичною віхою, що зуміли сформувати цілу субкультуру зі всіма її атрибутами, як-от амбіціями, уподобаннями в літературі, живописі, театрі - усім тим, що можна звати культурними кодами. Ти зрозумів. Я кивнув.

• Річ у тім, що каноном слугували звучання платівки з голосом діви. У ту мить найвищого злету генія сакральним вважався будь-який аспект, властивий платівкам із брендом «KRUSZELNITSKA».

Та все ж монолітна єдність поглядів кількох вибраних родин порушилась. Одні, звичайно, як і раніше, насолоджувалися поскрипуванням грамофонної голки на платівці, інші ж почали слухати Саломеїн голосі 3 їхнього боку це був однозначний крок назад. Через цей адюльтер смаку та кітчу Галичина відстала в культурному плані років так на двісті. Шкода, але їй уже ніколи не наздогнати втрачене, ніколи. Слухати голос Крушельницької й не зауважувати скрипу платівки - це, знаєш, як розглядати оксамитову підстилку замість коштовної діадеми на ній. Але я кажу: дякую, з мене досить текстилю. І я кажу тобі - прийшов час дивитися на діаманти!