Цитаты из книги Одержима

Не маловірна я, занадто вірю, і віра та мене навік погубить.

О, яка ж то кара Месією, що світ рятує, бути!

... сам у сій пустелі пасе думок отари незчисленні. Нема їм впину, а йому спочинку...

Менi сто раз вiд вас милiшi гади, бо в них таки, либонь, теплiша кров

О, яка ж то кара Месією, що світ рятує, бути! всім дати щастя і нещасним бути, нещасним, так, бо вічно одиноким.

Не проклинай, вертається прокляття на того, хто сказав його.

О, я вірю,
без краю вірю в тебе, сине божий,
та я не вірю в себе!

Хто міг би врятувать його самого
від самотини, від страшної слави?

все виглядала,
чи він хоч не подивиться на мене?
Не подивився і не обернувся...
Занадто вже буйна була надія!
Чого ж я сподівалась?.. Я не знаю!

(Пригнічена раптовою втомою, сідає під скелею і схиляється на камінь).

Чого ж се я слідом за ним блукаю?
Чого? Сама не знаю

Та позволь загинуть хоч не за тебе, то з тобою вкупі

Я одна не сплю, я вкупі з ним страждаю, тут же, поруч, та я німа, як мур оцей, не видна, як сяя тінь, так, мов я не людина,
так, наче в мене і душі нема...