Рай.центр

Я прочитала уже несколько книг Люко Дашвар, но до сих пор не могу определиться со своим отношением к ее творчеству. Пишет она увлекательно, это бесспорно, и поскольку книги у нее в основном небольшие по объему, проглатываются они влёт. К тому же они настолько жизненные, что иногда на дрожь пробивает от этой неприкрытой откровенности, а если учесть, что описывает автор реалии, происходящие в моей родной стране, то вдвойне. Но, наверно, именно поэтому мне так тяжело читать ее книги: "насмотришься" на это порочное общество, на власть, которой плевать на народ со своей высокой колокольни - и долго ходишь с осадочком на душе. Нет, есть здесь, как и в жизни, и благородные люди с чистыми помыслами, но первые их собой затмевают. Вот поэтому и лежит у меня на полочке трилогия "Биті є", из которой…

Перше, що здивувало - немає анотації. Друге - ну зовсім немає анотації, відгуку, натяку на зміст книги. Третє - з перших рядків - містика. Четверте - ну капець, так це містика, чи не містика? П'яте - щось я не зрозуміла, так Люба померла чи жива? Шосте - ага, все таки містика. Сьоме - так Люба жива, чи ні? Восьме - чи можна так знущатися над читачем до кінця книги? Дев'яте - гарний присмак, що залишився після прочитання твору ( ні, книгу не їла ;-) ) Така вона і є, ця Люко Дашвар. Третя книга, яку читаю і втретє розумію, що вона мене переграла. Ставлю п'ять.

Книга «Рай. Центр» для мене – знайомство з сучасною письменницею Люко Дашвар. Дуже захоплююча історія про життя студентів, яка переплітається з історичними подіями та політичними перепетіями. Авторка дуже гарно описує сучасну Україну, яка страждає від «жирних» громадян, але зовсім не безнадійна коли існує така студентська «голота» з великим бажанням розвивати та покращувати свою державу. Дуже симпатизує мені сюжет та структура твору. Немає нічого зайвого, усе гармонійно та чітко описується автором, не можливо викинути з книги ні одної сторінки, ні одного абзацу, та навіть речення. Повністю поринаєш у цю історію, та вже чекаєш щасливого завершення подій для головної героїні Люби, і раптом за кілька сторінок до кінця усе просто перевертається з ніг на голову. Ти починаєш згадувати всю…

Книга все давно полюбившоїся авторки. І полюбившоїся не тільки мені, а добрій половині книгоманів. Я обожнюю стиль Люко Дашвар. Вона вміє "рубати" правду-матку з плеча, цікаво заплутуючи сюжет і змішуючи його з містикою. . Київ. Троє друзів - Люба, Макар і Гоцик, які живуть в маленькій кімнатці і як можуть борються за свій кусочок щастя в мегаполісі. Чи влаштуються вони в житті, чи пощастить їм в коханні, чи доб'ються вони успіху ... і чи взагалі це найважливіше в їхньому житті? А може важливіше залишитися з чистою безгрішною душою? Бо тільки безгрішна душа зможе подачити козаків гетьмана Дорошенка, які пробудилися через 340 років.

Макар. Гоцик. Люба. Молоді, здорові. Все життя попереду. Весь світ на долоні - підкоряй, дій. Та не так все просто. Навпаки, все давно схвачено, проплачено, ніші зайняті, ролі розподілені. Тими, хто родився раніше. Хто в перебудову зумів вчасно оговтатись, зорієнтуватись, зберегти, а то й самому насидіти тепленьке містечко. Собі і своїм нащадкам. На багато років вперед. Таким, як Макар, Гоцик та Люба треба виживати. Пробиватися вперед всіма доступними способами. Викручуватись, проявляти аправність і розраховувати тільки на себе.

Та молоді студенти не переживають, вони живуть мріями і вірою. Вірою в те, що в них усе вдасться, адже інакше бути не може. Троє в одній маленькій квартирці, інколи голодні, та все одно щасливі у своєму космосі. І раптом - Макс. Багатий і красивий мажор на…

Книга не схожа на інші твори автора. На початку сторінок вона мені навіть дуже сподобалось. Незвично було читати у творчості авторки такий відкритий історичний мотив та ще поєднання із містикою. До останнього я не розуміла, що насправді трапилося, а вже під кінець почала складати всі пазли, — і це було захоплююче. Але на фоні інших книг Дашвар для мене вона виявилася слабшою. Але книга безсумнівно варта уваги.

Я трішки розчарована. Сказала б, що краще Люко Дашвар писати тільки про село. Так ні, "Мати все" та "Покров" - неймовірні книги, де події охоплюють велетень Київ. А в "Рай.центрі" швидше велетень Київ охоплює їх. Загортає в свої лапи, мов той ненаситний ведмідь. Мова красива, про це жодних суперечок. Але... От мені не сподобалися елементи фантастики. Серйозно. Невдале порівняння, але це те саме, якби Стівен Кінг писав сентиментальні романи. Кожному своє, знаєте. До того ж, із книгою не відпочиваєш. Оце суцільне перенасичення політикою, прізвищами, ворожнечою. Ні, я розумію, що такий задум книги: викрити діяльність "тих, що зверху", себто вивести їх на чисту воду. Хоча, можливо, аби оцінити ідею, треба для неї дорости. Ну, не моє, стовідсотково. Хотілося би більше Люби, її власного…

Класна книга) Мені сподобалася! Коли взяла її до рук, не знала, чого очікувати, бо вперше знайомилася з автором. Але Люко Дашвар зацікавила, по-перше, своєю чудовою мовою, неперевершеними порівняннями і метафорами, по-друге, непересічними характерами та долями головних героїв, по-третє, містикою у тісному переплетінні з історією України. Із задоволенням почитаю продовження! Дуже вже цікаво, як склалися долі Макса, Макара та Гоцика)

Я уже не раз говорила, что считаю Люко Дашвар - лучшей украинской писательницей современности. Ее книги, которых не так уж и много, я читаю дозировано, растягивая удовольствие по максимуму. "Рай. Центр" отличается от предыдущих работ автора. В нем Дашвар углубилась в мистику, добавив в ряд персонажей двух козаков, что по непонятной причине воскресли в виде призраков, которых могут видеть лишь чистые души. И вот эти самые козаки наблюдают за историей 3 студентов, которые приехали покорять столицу. Дашвар не изменяет своему стилю и "Рай.Центр" переполнен ужасающими своей реалистичностью сценами. В этом романе просто жизнь, просто история, которая могла случится в любом большом городе ( если не учитывать привидений). Здесь и бедность, и коррупция, и любовь провинциальных девушек к сыновьям…