Рецензии на книги — Тетяна Пахомова

Оцінку книжці я понижувала поступово, з до . Чим більше роздумувала після прочитання, тим більше розуміла, що «погарячкувала», що «Танго» не викликало тих, почуттів, на які розраховувала, і головний герой з карпатського хлопчика-розумника перетворився на якогось іноземного денді, та ще й підстаркуватого коханця у фіналі. От фінал і добив. Якщо я правильно зрозуміла розклад - то навіть огидно. Ну навіщо такі мексикансько-бразильські пристрасті на фоні українських смерек? Чи краще буде написати кубинсько-гондураські?

Задумка авторки мені зрозуміла - показати, як міняється (або ні) людина під впливом особливих обставин: місця проживання, спілкування з різними людьми, знайомства з чужими, іноді екзотичними культурами. І їй вдалося. Адже я до сих пір роздумую, змінився Андрій, чи ні. Чи,…

Важко щось почати говорити про цю книгу. Ті давні жахливі сторінки історії ось уже кілька десятиліть тривожать людство. У кожного з нас, по крайній мірі з тих, що народилися і хоч трохи росли в Радянському Союзі, в душі є незаживаюча рана - втрата близьких. І неважливо, знав ти їх, чи ні, та щемить на серці, бо вони твої, рідні. Наприклад, я ніколи ні до кого не звернулася "дідусь". Мій рідний загинув на фронті, та й, врешті, в моєму оточенні не було чоловіків такого віку, щоб підпадали під горде звання - "дід". Всі вони стали травою, пшеницею, деревами, адже їх останки так і залишилися на полях тієї страшної війни. Ця історія теж про війну. Але не про бойові дії. Ця книга про тих, кого нелюди вирішили знищити, як націю. І про ти, хто не побоявся піти їм наперекір.

Починалося все так…

Важко почати щось писати про цю книгу. Не така вона проста, як здається, як написано в анотації, ой не така. Та купила я ії не через те, що прочитала про що вона. Автор мені уже відомий, перший роман занесений в улюблені. То ж я з радістю придбала новий. Він, правда, трохи не дотягнув, але все рівно це дуже високий клас.

В основі роману трагічна історія кохання нащадка великого клану Потоцьких, майбутнього, як надіялись його батьки, польського короля, Фелікса Потоцького, і доньки скромного шляхтича Якуба Коморовського, Гертруди. Жили б ми за часів Радянського Союзу, можна було б подумати, що Тетяна Пахомова вдачно замаскувала історичні події за красивою любовною драмою. Але це не так. Автор вдало поєднала історію країни з історією кохання. На фоні того, що відбувалося з нашими…

На початку читання мені здавалося, що ця книга увійде до списку обраного, настільки прекрасно авторка написала про наполегливу роботу над собою хлопця з глухого карпатського села, який прагне стати лікарем і залишитися людиною. Попри усі обставини й рамки, у які було поставлено людину в комуняцькій країні, якої вже немає і ніколи не буде.

Рятівним колом для Андрія стало кохання до іноземки, яка показала йому світ і стала для нього цілим світом. Наполегливий хлопець працює тяжко й віддано, потрапивши за кордон, щоб прогодувати свою родину. Але це вже, на жаль, не той Андрій. У ньому з'явилося те, що підсвідомо не сприймала моя душа, - самовіддано опановуючи нові напрямки професійної діяльності, він усе більше віддаляється від родини - української і закордонної. Це стає його покаранням,…

Важко щось говорити та й не хочеться, тому що дивлячись на той час і на те, що довелося пережити тим людям, починаєш цінувати тим, що в тебе є... і навіть, не зважаючи на те, що книга про війну, про події фашистської окупації, читається дуже легко, що й не хочеться з нею розлучатися...а навпаки, з великою зацікавленістю її гортаєш і переживаєш всі ті події разом з євреями, і водночас хочеться підтримати їх в ту тяжку хвилину.

Ще одна книга з одного боку на тему, яка не раз описана в книжках авторів різних країн; а з другого боку, на ці теми потрібно постійно писати, щоб не повторилося. Щоб одній нації, під приводом безумця не прийшло в голову винищити іншу націю, звинувативши всю націю у можливих і не можливих гріхах. У місті Лева жила єврейська сім'я. Мама, тато, його батьки і двоє діточок. Була вони ювелірами. Дідусь помер, коли дізнався про напад Німеччини на Радянський Союз (бо знали на прикладі польських євреїв наслідки такого нападу для євреїв). Тата забрали, взяли контрибуцію, але все одно розстріляли. Бабуся вбили, коли вона стала на захист малої Міри, яка бовкнула те, що несподобалось німецькому офіцеру. Й з дружньої сім'ї залищилась тільки мати і двоє дітей. Не буду тут описувати всі етапи…

У жорнах історії опиняється цілий народ, сім‘я, одна людина. Власне, нічого нового. Усе як завжди. Від того ще болючіше. Жили-були люди, які важкою працею нажили собі статок. Родина, яка в генетичній пам’яті зберігає страшну історію про винищення. Про те, як одна маленька недо-людина вирішила знищити цілу націю. І ще багато про що. Про звичайні людські прості речі, які ми не помічаємо у буденності. Про смерть-звільнення і смерть-муку. Про кохання і відповідальність, страх і підлість. Про віру і - що мене дуже потішило - справедливість. Усе ж таки Тетяна Пахомова, яка стала "голосом тих, хто не може говорити за себе", розповіла, що кожен отримав те, на що заслужив. Безліч філософських питань постає перед читачем. Є над чим замислитися. Варто прочитати. Це книга про велику людяність. Про…

перше, що хочеться сказати - книга неймовірно приємна на дотик. вперше таку бачу. і по секрету скажу, що її хочеться періодично діставати з полички і тримати в руках; гортати сторінки, і обов'язково всім радити. але не тільки за шовкову обкладинку. ні, в першу чергу, за текст книги. її душу.

на тему війни та геноциду єврейського народу написано багато книг. і чи варто читати ще одну?! вирішувати вам. але зверніть увагу, що це не якась вигадка/фантазія письменниці, це - історія, яка була насправді. від самого початку і до кінця.

сюжет зворушливий, але сліз в мене зовсім не було. мабуть, тому що вона написана мов розповідь дідуся онукам. ти знаєш, що все буде добре, бо головний герой прямісінько перед тобою.

і наостанок, такі книги повертають віру в те, що світ не без добрих людей.

+ теми, порушені в романі є суспільно важливими, як от до прикладу цінність людського життя, позиція «моя хата з краю», «кращі» та «гірші» народи (у значенні, що таких немає і бути не може);

+ на жаль, я добре не знаю єврейських звичаїв, але, читаючи книгу, складається враження, що авторка добре знає, про що пише. Принаймні, в описах християнських звичаїв нічого вигаданого чи перекрученого я не помітила;

+ мова доволі автентична. Справді, багато слів, використаних у романі, вживають у Львові й у селах поблизу ( турепка – сумка, щепір’я – зелень цибулі, п’єц – пічка, вуйко – дядько);

+ сподобались вирази на кшталт «Дякую Боже, що взяв грошима». Народної мудрості в романі достатньо, що, у цьому випадку, збагачує текст.

- багато патетичних роздумів, у тому числі і вголос. В житті люди зазвичай…

«Юначе, та ваші знання такі мізерні…… що вас би навіть не спалила інквізиція»

Головна думка твору – це посил, що в різних страшних подіях – є Люди, а є просто людці… А ким хто є хто - покаже час, бо легко судити чи говорити одне, а насправді…

Книга переможець конкурсу Коронація слова (але про це я дізналася лише прочитавши її більше половини). Скажу відверто – нагадало чимось Танго смерті Винничука. ЦЕ – сучасна українська література. Такою вона і має бути! Саме такою – без прикрас і завуалювання.

Раджу до прочитання. Справді проймає історія - реальна історія єврейської родини.

Дякуємо авторові за нотку гумору(вони були дуже доречні на темному фоні подій).

І три цитати на десерт:

А якось на арифметиці він сів на книжку, щоб на контрольній списати… І що ти думаєш? Не поталанило бідаці –…

Не перевершена книга, яка захоплює тебе у вир подій фашистської окупації. Купуючи книгу, навіть уваги не звернула на автора, адже важливіший зміст. Читаючи, була здивована тим, що у книзі згадуються добре мені відомі селища, але настільки заворожена сюжетом не змогла відірватись, і прочитати про автора. Дочитавши книгу одразу ж поцікавилась, хто ж цей володар пера??? І як виявилось, це моя земляка - Тетяна Пахомова. Дуже вдячна за такий чудовий, душевний та життєвий роман. Усім книголюбам РЕКОМЕНДУЮ!!!

Я останні кілька років підсіла на Сучукрліт.

Всі ми прагнемо свободи зовнішньої і внутрішньої.

Сюжет книги як і раз полягає в тому, що для майбутнього медика Андрія з глухого карпатського села Ізабель, красуня-кубинка, стала тією, яка відкрила йому світ.

Події починаються ще в далекому СРСР, атмосферний опис одного з моїх улюблених міст, міста Лева. Також, завдяки автору, змогла віртуально по подорожувати Кубою і країнами Південної Америки.

Враження та емоції тільки позитивні від такої книги залишилися!

Світ емоцій, слів і подій навколо стає тим, що ми називаємо школою життя. Одні в ній успішні учні, а для інших той самий урок стає надто важким для засвоєння. Одні люди можуть дати нам крила, а інші – штовхнути в прірву депресії. Важливо, щоб у момент духовного дозрівання біля нас був той,…

Одна з тих книг,які читаються на одному подиху...Всі ми на цій Землі люди,і кожного свій Бог,своя віра,своя релігія.Головне завжди залишатись людиною.Історія про 2 світову війну та одну єврейську родину,яку переховували в себе в хліву українські селяни.Думаю кожен повинен її прочитати,і зробити для себе якісь висновки

Эта книга привлекла меня своей красивой обложкой, а спустя какое-то время ещё и автором. Давно хотелось чего-то нового, необычного, исторического. Я ожидала страстной, тайной любви и драмы к которой она приведёт. Но, к сожалению, всё получилось иначе. Сюжет начал развиваться только после 140 странице (представьте себе!), никаких неожиданный поворотов не было, интрига отсутствовала. После прочтения мне действительно стало жаль потраченного времени, казалось, лучше было бросить на половине. Самое грустное для меня то, что в романе не было ни одного персонажа, у которого всё закончилось хорошо. Совсем. Все умерли/сошли с ума/обеднели. И, знаете, им не хотелось даже сочувствовать, так как всё случилось так, как должно было. Меня порадовали только две вещи: мистика и история. Приятно было…

Глубоко поразила и о многом заставила задуматься эта книга.Скажу сразу,я не люблю книги и фильмы с военной и исторической тематикой и к этой истории приступала достаточно скептически.Радовало то,что объём не очень большой,поэтому книга прочитается достаточно быстро.Но после того,как я начала читать,я поняла,что эта книга явно не оставит меня равнодушной.Очень остро прочувствовались все эмоции и переживания не только главных героев,но и случайных людей.Очень много мудрости содержится в словам и вопросах Миры и Давида,которые ещё не познали всю мирскую несправедливость и парадоксальность.История рассказала о том,что,что бы ни происходило вокруг-в первую очередь ты должен оставаться ЧЕЛОВЕКОМ.Бог у каждого народа может называться по-разному,но на самом деле он у всех один.И неважно,какому…