Рецензии на книги — Наталка Малетич

Надзвичайно мила казочка про маленького привида. Іноді їм теж сумно, особливо, коли залишаються самі в домі. Не в тому сенсі, що люди вийшли десь у справах, а зовсім-зовсім самі. Самісінькі-одненькі, нікого полякати, ой, сказати добраніч і поправити ковдру, ні з ким погойдатися на старій гойдалці, яка так приємно скрипить. Ну і що, що має рипливі сходи, темні кімнати і захаращене горище? У домі не вистачає людсього духу, не вирує життя, і це для привида неабияке горе. Навіть денний сон пропав, і він тепер навіть удень снував по дому, як… привид.

Та одного разу сталося диво. В будинок заселилася сім’я з маленькою дівчинкою. І все змінилося в житті маленького привида, адже це мале дівчисько, яке мало його боятися, раптом стало його другом, а саме головне - знайшло секрет сну для нього.

Казк…

У покинутому будинку на околиці міста живе Привид, який раніше жив пліч-о-пліч із людьми й тихенько допомагав вкладати дітей на ніч, або вимикав світло, якщо хтось заспав і забув, або підправляв ковдру, що з'їхала. Одним словом, був незримим помічником. Ну, ви зрозуміли, добрий привид. Поступово всі люди роз'їхались, і він лишився один, страждаючи від своєї самотності, втративши сон. Проте одного разу все змінюється, адже до будинку планує переїхати нова родина... ⠀ Книга вийшла дуже затишною та гарною. Текст так красиво переплітається з абсолютно зачаровуючими, дивовижними ілюстраціями Наталі Чорної, що заспокоїтись неможливо, аж поки не закриваєш книгу. І навіть після цього хочеться поринути в цю добру історію знову. І знову. І знову..! ⠀ П.с. я замовляла цю книгу з ціллю поповнити…

Лёгкие короткие истории, которые не могут оставить равнодушным. Больше конечно для среднего школьного возраста, но в свои 18 я осталась очень довольной( было бы интересно прочесть продолжение некоторых рассказов)

Спочатку мене підкорила обкладинка. Саме так. У середині лютого мені захотілося щось затишне та легке, та в бібліотеці я знайшла саме цю книгу. Чи вона мене знайшла? Не скажу, що вона стала одна з найкращіх у цьому році, але це написано дуже гарно. У дитинстві я багато разів читала "Денискины рассказы" та подібні книги, але інколи душа потребувала чогось більш сучасного. І ось воно! Хто вчився у школі на початку 2000х та до сьогодення знайде себе у комусь з героїв цієї збірки. Усі історії прості та життєві. Про перше кохання та невдалі побачення, домашніх улюбленців та інші пригоди. Бонус, ідеальний рецепт затишного ранку чи вечора: беремо цю книгу, кілька штучок улюбленого печива, філіжанку кави чи кухлик ароматного чаю, вимикаємо телефон, загортаємо себе у теплий пледик та запалюємо…

У маленької дівчинки Вітусі є улюблена іграшка, з якою вона грається, ходить у садочок і лягає з нею спати. Ця іграшка – Рожевий Заєць. І він вміє... що б ви думали? – він вміє розповідати історії! Так-так! Цей Рожевий Заєць – живий! Він знає безліч історій, без яких Вітуся вже не уявляє собі вкладання спатоньки. Адже з такими зайчиними історіями завжди не тільки цікаво, а й корисно! Вітуся (а з нею й маленькі читачі) тепер добре знає, що бути несхожим на інших – зовсім не смішно, а просто чудово, що дуже легко перестати боятися темряви чи павуків, що, виявляється, дуже радісно ділитися з друзями смачними цукерочками, що гарні вчинки дуже тішать Ангелика, що треба бути обережним і не робити шкоди, що потрібно чистити зубки двічі на день, а ще допомагати мамі й татові, пожаліти свої…