Лучшие книги Леонида Владимировича Ушкалова

До книги ввійшли 45 есеїв, які вперше побачили світ у 2012–2013 роках на шпальтах газети «Україна молода» в рубриці «Уроки літератури від Леоніда Ушкалова». У них автор порушує цілу низку питань, важливих для кожної людини: щастя, свобода, любов, правда, поезія, самотність... А героями есеїв є і добре відомі всім класики, зокрема Сковорода, Квітка-Основ’яненко,…

Книжка «Сковорода від А до Я» продовжує серію абеток-енциклопедій для родинного читання і розповідає про великого мрійника, мандрівного філософа та педагога.

Григорій Сковорода зрікся світу й кар’єрного росту, хоча й мав високі досягнення та блискучу освіту. Замість родинного затишку обрав постійні мандри й самотність – та при цьому вважав себе неймовірно щасливою людиною. Якими ж були основні засади його філософії? Як йому вдавалося дотримуватися принципу «золотої середини»? Як навчав і які оцінки ставив своїм вихованцям?

Про все це – у новій абетці, текст до якої написав літературознавець та знавець давніх текстів Леонід Ушкалов, який багато років присвятив дослідженню життя і творчості Григорія Сковороди.

Він народився кріпаком, був круглим сиротою і тільки у 24 роки став вільною людиною. Ці факти відомі всім. Але не всі знають, що молодий Шевченко входив до санки-петербурзького мистецького бомонду, відвідував оперу, був бажаним гостем у багатьох кращих домах, любив жінок, навіть думав оженитися. Саме такий – маловідомий – Тарас постає зі сторінок цієї книжки. Автор показує не просто геніального поета, а передусім людину – людину, яка любила життя у всіх його проявах, яка страждала від несправедливості, яка так хотіла щастя і яка, зрештою, була такою нещасливою.

Панас Мирний – псевдонім Панаса Яковича Рудченка, класика вітчизняної літератури, громадського і культурного діяча, видавця, фольклориста. Саме йому судилося стати засновником і одним із найвидатніших представників української психологічної прози. В історію української літератури видатний письменник Панас Мирний (—1920) увійшов як майстер психологічної прози.

У цій книзі подані есеї, присвячені українській літератур­і XVII–XX століть, зокрема творчості Мелетія Смотрицького, Григорія Сковороди, Тараса Шевченка, Григорія Квітки-Основ’яненка, Павла Тичини, Максима Рильського та інших письменників-класикі­в.
Автор порушує цілу низку питань – від концепту самопізнання й морфології сексу в літературі часів бароко до б­іблійної герменевтики й естетики романтизму. Та про що б він не писав, українська література від давнини до сьогодні постає в його викладі цікавою, барвистою і глибокою.

Григорій Савич Сковорода (1722—1794) — один з найбільших і найзагадковіших християнських філософів світу, чиї твори й зараз привертають увагу читачів, що намагаються наблизитися до глибинних витоків «мандрівного філософа» й осягнути всю незбагненну мудрість його містики.

Григорій Квітка-Основ’яненко (1778—1843) – перший український прозаїк, талановитий драматург, творчість якого мала значний вилив на розвиток української літератури. Головним творчим принципом Квітка-Основ’яненко вважав «писання з натури», про те, що було йому знайоме і близьке. А знав він найкраще і любив свою рідну Харківщину, її природу, звичаї її мешканців, які стали героями його творів.
Беручи свої сюжети «виключно з життя народного», скаже перегодом Іван Франко, Квітка-Основ’яненко на ціле десятиліття випередив відповідні твори письменників «натуралістів»: Жорж Занд, ІванаТургенєва, Федора Достоєвського та інших. Так чи ні, а нова українська література багатьма своїми рисами завдячує саме Квітці-Основ’яненкові. Недаром же Юрій Федькович назвав його ясним місяцем на небосхилі українського слова, а Михайло Драгоманов зарахував Квітку-Основ’яненка, поруч із Тарасом Шевченком та Миколою Гоголем, до трійки найбільших українських класиків XIX століття.

У цій книзі на основі багатого джерельного матеріалу подано біографію українського філософа і богослова Григорія Сковороди(1722 - 1794). Утім, це не лише життєпис видатної людини - тут постає яскравий образ України 18 століття. Одинадцять розділів книги, в яких змал'овано життя Сковороди, обрамлені двома окремими сюжетами: "Prelude" й "Finale", що покликані надати…

У цій книжці на основі багатого джерельного матеріалу Леонід Ушкалов подає біографію українського публіциста, науковця та громадського діяча Михайла Драгоманова (1841—1895). Автор символічно поділив життєпис на п’ятдесят чотири параграфи й спробував, за його ж словами, «наскільки це можливо, показати життя Драгоманова не чорно-білим, а барвистим, таким, яким наше життя є насправді». «Без гніву і пристрасті» він оповідає про повсякдення свого героя і пробує проникнути у світ його ідей. Однак, автор переконаний, що «магістральний сюжет» життя Драгоманова можна уявляти по-різному.