Рецензии на книги — Юрий Яновский

Очередное произведение, которое задали по украинской литературе ."Майстер корабля "читался очень тяжело ,несмотря на то что, роман небольшой .

Сюжет .Главный герой То-Ма-Ки рассказывает историю из своей молодости, во время создания одного из фильмов. Действие происходит в Одессе - тогдашний центр киноиндустрии.Только на средине романа я начала понимать происходящее.Очень затянутый .Много воды .

Язык .Я сразу поняла, что это первый роман Яновського .Во-первых ,постоянные яканья (повествование от первого лица ).Прикреплю сюда одну страницу  .Во -вторых ,сам язык  одновременно пытается быть и простым и витиеватым .

Герои .Ничем непримечательные. Просто картонки.

Кому рекомендую прочитать .Украинским одиннадцатикла́ссникам, которые будут сдавать ЗНО.

Кому не рекомендую прочитать .Всем остальным.

1928 рік. Юрію Яновському - 26. І це - його перший роман. Одразу скажу, що стосунки з цим самим Юрієм Івановичем у мене не складаються вже десятиліттями, ще з тих школярських часів, коли у програмі були знамениті Вершники . І хоч "Майстер корабля" - цілковито інший твір, враження теж не вельми гарне. У романі маємо щось на зразок "Голлівуду" на березі моря - Одеська кіностудія, перші десятиріччя її роботи. То-Ма-Кі (Товариш Майстер Кіно) у свої 70 років замислюється про те, як пройшло його життя, і знайомить читача з товаришами по "кіношному" цеху, як у свою чергу теж розповідають-згадують про своє минуле (особливо "відзначився" матрос Богдан) і радяться-сперечаються з приводу зйомок нового фільму про морські пригоди. В усьому тексті чимало дірок, які автор намагається заткнути…

"Вершники" - роман у новелах. З восьми новел дві - "Подвійне коло" та "Шаланда в морі" - викликали в мене захват, раджу прочитати усім. Тверда "п'ятірка"! "Дитинство", яке входить до програми ЗНО-2019, отримує нейтральну оцінку (хоча відверто, ця новела абсолютно не придатна до тестування - сюжет як такий відсутній). Про решту новел краще мовчати. Ще дві якось подолала, а потім думаю: навіщо себе мучити. Тому "Подвійне коло" - так, "Шаланда в морі" - так, "Дитинство" - хай вже буде. На решту новел не варто витрачати часу. Ось таке моє знайомство з "Вершниками" Яновського.

"Дитинство" - особливо цікава новела для мене, адже події в творі відбуваються поблизу Очакова, Кінбурнської коси. Люблю цей край, його населяють незвичайні люди. Як тонко Яновський передає порухи людської душі, невід'ємної від навколишньої природи. Степ, море, безліч цілющих ароматних трав створюють невимовно прекрасну атмосферу, що неможливо забути. Читаючи "Дитинство" в березні, відчула тепло літа на півдні України. Фантастично! Легко, просто, разюче від майстра пера Юрія Яновського.

История повествует о То-Ма-Ки. Он нам рассказывает историю из его молодости, во время создания одного из фильмов. Действие происходит в Одесе - тогдашний центр киноиндустрии.

Сюжетная линия с самого начала не понятна. Только на средине романа можно начать понимать происходящее. Достаточно часто тянуло в сон при чтении, хотя было интересно и увлекательно наблюдать за героями. Которые, к слову, очень не плохо прописаны, имеют свои характеры и историю. Очень понравилось читать письма Тайах, добавлялось ощущение реалистичности и жизненности тех времен. Соглашусь, что есть некоторая автобиографичность. Читается сложно, но это пока не привыкнешь к структуре и стилю автора. Как по мне, это действительно не повторимое произведение. Почему? Да, потому что даже те самые письма, Яновский точно не…

Друга книга про революційні події та про уславлення комунізму за два дні - це прямо занадто. І якщо в першій була хоча б дитяча цікава історія, то це дійсно серйозний твір про Громадянську війну. Мало того, що мені було нудно, так я ще й змушена була постійно гортати довідник, щоб зрозуміти, що тут взагалі відбувається (намагаюсь змусити себе думати, що це мені необхідно, бе екзамен з історії ніхто замість мене не складатиме, але поки що виходить погано).

Я розумію, що цей роман розповідає про важливі для моєї країни події, але нічого не можу зробити з собою. Ну не люблю я історичні твори, а тим паче - твори про війну з описом баталій. Явно не моє.

Вещь - архизнаковая и талантливая, жаль, что пропустил ее через себя только сейчас.

Цей збірник я читала дуже довго. Здавалося, що він сам по собі не такий об'ємний, щоб його так довго читати. Проте Яновський пише на складні теми, якими не можна не перейматися, тому інколи доводилося брати паузу. Та я таки дочитала книгу :)

"Чотири шаблі" Цікавий роман і структурно, і історично. Розділи в Яновського називаються піснями: сім пісень, що становлять кожна самостійну цілісність, має віршований настрій і немов уже програмує читача на романтично-поетичний настрій. На цьому тлі і йде оповідка про чотирьох героїв. Чотири друга (вони ж чотири шаблі) вирішують боротися за свою країну, за її самостійність. Остюк, Галат, Шахай і Марченко - втілення борців і героїв нашої Батьківщини, вони невтомні сміливі борці, що йдуть до кінця, через всілякі неприємності, аби до цілі. Інколи…

(4) "Тому я й люблю море, що на ньому кожна дорога нова, і кожне місце - дорога"

Роман Яновського - це перший мариністичний роман в українській літературі. До того ж, це перший роман, який оспівує кіномистецтво. Роман написаний протягом 1927-1928р, у незвичній формі - у формі мемуарів. Це не повинно вас лякати, оскільки сам Яновський впевнений у вашій мудрості та сумлінності, якщо ви вже читаєте цю книгу.

Я достойно несу прапор старостi. Мої спогади я присвячую молодим, смiливим i чуйним, їм вiддаю я на суд юнацькi помилки й перемоги, щоб збудити їхнi думки, щоб спонукати їх на шукання яскравiших просторiв i горизонтiв.

На момент написання "мемуарів" автору було 25 років. Він писав від імені людини, яка дивилась на його сучасність зі свого життєвого досвіду, фактично з майбутного - 50…

є у мене такий глюк сприйняття: якщо мені дуже подобається голос мовця,я в якийсь момент перестаю розуміти, щО він говорить. Тому що слухаю звучання голосу, ловлю зміни тембру, слідкую за плетивом інтонацій, і розказуй мені будь-що, хоч нюанси виробництва сталі в умовах невагомості, тільки говори, говори, не зупиняйся, і я буду слухати справді із задоволенням. Десь така історія трапилася з Яновським. На другій новелі текст перестав для мене існувати як текст, як набір слів і буков, а перейшов на якийсь інший, вищий рівень сприйняття (чи це я перейшла? Заплуталась, ну не важливо). Це, знаєте, як роздивлятись складний орнамент: зачепишся за одну детальку і не помітиш, як потрапив у полон чудернацького безкінечно повторюваного візерунку. Так і цей текст - якесь неймовірне сплетіння емоцій,…

Вершники. Цей роман мені дуже сподобався, бо кожна новела з яких він складався, нагадувала мені кінострічку. Кожний поворот мов в кіно. Дитинство. Мені було дуже приємно це читати. Кожний герой особливий. Сюжетна лінія захоплива, хоч вона і не має конкретного часу та місця. Дуже захоплює!

Коли людиною керує лише одна думка - ніщо ту людину не візьме - ні голод, ні холод, ні смерть, ні спека.

Чимось нагадало мені сучасних зарубіжних письменників, таких як наприклад: Харукі Муракамі, Маркес та інші. Не знаю навіть чому, просто нагадало.

Вражена цим романом в новелах. Перечитувала кілька разів. Така трагічна доля родини... і така актуальна навіть в наш час проблематика. Ця книжкка стовідсотково варта уваги. Ходила під враженням кілька місяців, після першого прочитання. Раджу всім, хто цікавиться важливими проблемами і схильним до творів, над якими можна серйозно подумати.

Перед морем завжди себе почуваєш ніби винуватим за те, що мало живеш

Цьому твору можна присвячувати безліч обговорень, дискусій на тему "експериментального роману", але усе буде чимось не тим... Безкрайнє море не можна обмежувати певними рамками, а цей роман і є морем: кожна сторінка насичена ним. А також є місто - ніби ще один герой роману. Більшість персонажів мають реальні прототипи і, можливо, саме через це образи постають так яскраво і так реально. Рекомендую усім.

— Сев, як може країна жити без моря? Які перспективи є в Швейцарії? Коли б я там жив, я, певно, повісився б на вершечку першої-ліпшої гори.

Главный герой － мастер фильмотеки, и он уже на закате своей жизни. Но никто не может запретить ему помнить и чувствовать. И этот роман － это ода памяти и любови к искусству. ⠀ Дебютный и автобиографический роман автора, в котором он делится своими воспоминаниями про период работы в Одесской киностудии. ⠀ Читая, прям переносишься в этот мир искусства и кино, которому Яновский придает особый запах моря. ⠀ Было интересно познакомиться и с Яновским, и с той вселенной, в которой в свое время рождались и сияли звезды кинематографа.

Як це не соромно визнавати (прнайні зараз) в шкільні роки читати не тягнуло зовсім, і ми, з друзями, днями гуляли деінде. Коли вже розгорілась жага до читання, почав читати шкільну літературу. І ось, на розпродажі, натрапив на цю книгу. Почав з "Вершники". Перша розповідь називається "Подвійне коло". Собою вона я вляє заклик до українців, згуртуватись, забути всі незгоди і повстати проти загального воргоу єдиної України. Як чітко показує письменник нас-дурних, коли нами керують товстопузі виродки, зіштовхуючи братів головами, в своїх цілях, зовсім не думаючи за страждання цілої нації. А ми в тисячний раз вірим словам в надії, що в цей раз буде все гаразд , не зважаючи на жертви, і знову наступаєм на старі граблі. І як напуття усім нам звучить фраза

тому роду не буде переводу, в…

Ну от і в українській літературі з'явився твір про втрачене покоління. Про четвірку друзів, молодих хлопців. У той час, коли їхні однолітки звичайно вперше закохуються, пізнають світ, вчаться взаємодіяти з ним і шукають свого місця, вони воювали. Вони йшли на уп'ятеро більшу армію і перемагали. Вони ризикували життям заради спільної мети. У них в крові - гарячка бою. В головах - лунають військові команди. Вони - зранені, але не переможені бійці революції, у них болять старі рани, і вони не вміють існувати у мирний час. Бо все, що вони знають - війна. Все, що вони вміють - самовіддано битися. А в мирний час їм нудно. І яка це, мабуть, мука: славетному партизанському командирові, маршалові кіннотників та іншим кожного дня від гудка до гудка копирсатися у вугіллі, а під час обіду слухати по…

Гражданская война 1919 года. На территории Украины сражались между собою четыре стороны: белая армия , махновцы, петлюровцы и красноармейцы.

Лютовали шашки, и кони носились без седоков.

Рушились идеалы и брат убивал брата. Шла жестокая и бесполезная борьба, исход которой можно было предвидеть заранее. В восьми небольших и слабо связанных между собою новеллах Юрий Яновский показывает всю абсурдность и трагизм гражданской войны, любуясь при этом удивительной красотой южной Украины - от Одессы и до Донецка. В каждой главе - отдельная история из жизни людей, которых объединило одно общее горе - девятнадцатый год,

год мстителей и плательщиков, справедливый год расчетов и записей в бухгалтерскую книгу Революции.

Меня особенно тронули новеллы "Шаланда в море", "Адаменко", "Двойное…

Ще молодим, Юрій Яновський вирішив написати мемуари старого досвідченого діда, але чи вийшло це в нього? На перший погляд роман дуже важкий в читання, там не пророблені "переходи" між подіями, усе йде як в якійсь солянці. Саме через це читати Майстра було доволі важко, але сама ідея твору доволі захоплююча, адже автор формує нову українську літературу. Відносини у творі це взагалі дуже цікава тема, мені сподобався головний герой і його друг Сев, що в ніякому разі не підуть один проти одного, навіть якщо це буде стосуватися жінки. Також, чудовим доповнення до їх компанії став Богдан, моряк, в якого шило в дупі. Він ніколи не сидить на місці й пережив вже стільки, скільки, певно, ніхто до нього.

У підсумку хочу зазначити, що твір доволі не однозначний і сподобається не кожному, але я…

Сегодня поговорим про первый роман Юрия Яновского «Майстер корабля», который был написан в 1928 году. В произведении 70-летний успешный киносценарист пишет мемуары по поводу своего пребывания в Одессе, что перемешивается с его современностью: периодически читаем некоторые письма сыновей главного героя. Могу сказать, что роман мне понравился. Во-первых, творение про Одессу, а в этом городе я родился и до сих пор живу, что добавляло своей атмосферы при чтении. Во-вторых, книга насыщенна весьма интересными сюжетными поворотами: восстание на корабле и цепляющее спасение Богдана, хоть и с трупом девушки на руках; трогающая история хозяина трамбака и его возлюбленной, которая умерла; детективные элементы, связанные с нападением на главного героя, в общем и целом эпос местами очень радовал.…

Все мы, люди, должны помнить свою историю, жизни наших предков. В этой книге Юрия Яновского описывается наша история, где мы, славяне, убиваем друг друга, убиваем за идею, за так, или за пятак. Описывается гражданская война, где течет наша кровь, из-за нас самих. Автор показал то, как уходили на фронт все: и те, кто раньше просто жил, ходил в школу, церковь, слушал поучительные истории прадеда, о бывших металлургах, которые начали ковать сталь ради того, чтобы она убивала, о разрушенных семьях, где вместо любви был страх не потерять супруга.

Столь ужасные вещи описаны так, как было все на самом деле, власть и деньги не смогли заставить автора изменить историю. Юрий Яновский хоть и постоянно менял тематику, от идей коммунизма до патриотизма Украины и триединства славян - но писал он…