Людмила Баграт — об авторе

Предложить изменения

Моє життя плавно перетекло в мирне русло, всі страсті вщухли і я знов пишу про книжки. Після "Самотності в мережі" я геть начисто перестала читати. Чи то так книжка вплинула на мене і мені потрібен був час, щоб "переварити" інформацію, чи голова була зайнята зовсім іншими речами, але факт лишається фактом, з того часу я книжок до рук не брала. З, майже місячної, безкнижкової коми, мене вивела Джоді Піколт і її неперевершена книжка "Забрати любов" і вона безперечно варта уваги всіх нас, але зараз про інше. Зараз про книжку, яка вразила мене до глибини душі, яка викликала в мені стільки емоцій, що не викликала жодна інша з книжок. Це книжка "Зло" Людмили Баграт.

Я досі не можу адекватно описати ні книжки, ні враження, яке вона на мене справила, бо я по вінця переповнена нею. Мої емоції від…

Чудовий роман української письменниці. Скільки в ній чару - у словах, у сюжеті, в Образах! Хтось скаже, що це - варіація "Фауста", або пародія на "Попелюшку", чи нове прочитання "Дружини мандрівника в часі". Як на мене, це цілком своєрідна проза. З душею, з серцем (більше, ніж із розумом). Давно помітила, що закінчується все одночасно: побутова хімія, косметика, запаси в холодильнику. І якщо щастить, то теж одночасно. І чоловіки якщо й з’являються в житті, то теж зграєю. Це ж стосується й головної героїні твору. Марго раптом опиняється у вирі подій. Я не хочу її засуджувати чи захищати. Вона така ж, як і всі ми. Поряд із нами всіма є зло. І воно активно намагається проникнути всередину нас. А ще всі ми хочемо бути коханими. Байдуже, 20 нам років чи 50, ви приваблива, молода, розумна...…