Новинки Андрея Хадановича

Андрэй Хадановіч (нар. 1973) беларускі паэт, перакладчык, літаратуразнаўца, бард. Лаўрэат шэрагу беларускіх і замежных літаратурных прэмій. Яго творчасць вызначаецца багаццем і разнастайнасцю мовы, стылістычнымі эксперыментамі ды іранічнасцю стылю.

Гэтая кніга — не пра ахвяр. У ёй расказваюцца гісторыі маладых і амбітных лю­дзей, якія жылі напоўніцу. Кахалі і верылі, расчароўваліся і памыляліся. Яны заспелі гістарычныя змены, сталі сведкамі з’яўлення новай краіны. І менавіта ім выпаў лёс фарміраваць яе культурнае аблічча. Але іх перапынілі на паўслове. Лёс усіх герояў гэтай кнігі абарваўся трагічна, як і жыццё значнай часткі ўсёй беларускай інтэлігенцыі таго часу.

Andreja Chadanowicza przedstawiać w Polsce, a zwłaszcza w Krakowie nie trzeba. Urodzony w 1973 roku, absolwent i pracownik naukowy Uniwersytetu Białoruskiego w Mińsku (romanista z wykształcenia), przez wiele lat nauczyciel słynnego białoruskiego Liceum, jako autor 10 własnych tomów wierszy od dawna uznawany jest za jednego z najwybitniejszych współczesnych poetów białoruskich, a zarazem – co dla nas, Polaków, istotne – tłumaczy poezji obcojęzycznych. Obok przekładów z angielskiego (Auden, Dickinson, Yeats), francuskiego (Baudelaire, Apollinaire), rosyjskiego i ukraińskiego główne miejsce w jego dorobku zajmują dzieła poezji polskiej. Przełożył Zemstę Fredry, pracuje nad nowym białoruskim przekładem Pana Tadeusza, tłumaczy Norwida, przełożył i wydał całe tomy Gałczyńskiego, Herberta, Leca, Miłosza, Szymborskiej, poetów współczesnych. Jego przekład Murów Kaczmarskiego, wykrzyczany na mrozie z piedestału pomnika Lenina podczas wielotysięcznej wolnościowej demonstracji w Mińsku w 2010 roku, jest dziś powszechnie znanym hymnem młodej białoruskiej opozycji. Jako Prezes Białoruskiego PEN Clubu był w 2011 roku współtwórcą Nagrody im. Jerzego Giedroycia za najlepszą białoruską książkę roku. W Polsce jest członkiem jury Nagrody im. Wisławy Szymborskiej. Oprócz niezależnych nagród białoruskich jest laureatem Jubileuszowej Nagrody Translatorskiej w 90-lecie Polskiego PEN Clubu (2015), w tym też roku polskie Ministerstwo Kultury przyznało mu odznaczenie Gloria Artis. Wiersze Chadanowicza doczekały się u nas licznych przekładów i edycji – prócz zbiorowych antologii poezji białoruskiej wymienić trzeba jego autorski dwujęzyczny tom Święta Nowego Rocku (Kolegium Europy Wschodniej we Wrocławiu, 2006). Zabawy fantomowe to zbiór 70 utworów, reprezentujących wszystkie okresy twórczości poety, od łotrzykowskiej ironii i gry słów wczesnych wierszy do indywidualnej tonacji w skupieniu i metrycznej zwięzłości ostatniego, przejmującego cyklu liryków z przełomu lat 2020 i 2021. Tym głosem w złych czasach przemawia uparta białoruska wolność – zadzierzysta, dalekowzroczna i otwarta na świat.

У кнігу ўвайшлі новыя тэксты Андрэя Хадановіча, напісаныя ў 2017-2019 гг. Зборнік складаецца з 55 вершаў, а таксама – на правах эпіграфаў да кожнага раздзела – пяці перакладаў важных для кнігі паэтычных твораў. Аўтар вандруе ў прасторы і блукае ў часе, сумоўнічае з класікай і лістуецца са Святым Мікалаем, эксперыментуе ў інтымнай і фліртуе з грамадзянскай лірыкай, архівуе ўспаміны і калекцыянуе пахі травы.

Кніга вершаў Андрэя Хадановіча — амаль кругасьветнае падарожжа ў таварыстве мёртвых паэтаў, жывых празаікаў і перакладзеных бардаў, каліфарнійскіх геяў ды ісляндзкіх гейзэраў, шэрых аёўскіх вавёрак і чырвоных латыскіх стралкоў. Аўтар раскажа пра сьвяты працоўных амэрыканцаў і будні айчынных дармаедаў, пакажа, як галяндзкія чыпсы ператвараюцца ў дзюймовачку, барсэлёнскія галубы — у папугаяў, а беларускія літары — у грузінскія. Падарожжа пачынаецца ў Парыжы, дзе няма 38 тралейбуса, і заканчваецца ў Менску, дзе ён ёсьць. Напрыканцы, як заўжды, хэпі-энд і Каляды.

"Для паэта і перакладчыка Андрэя Хадановіча гэта першая спроба пісаць для дзяцей. Але гэта не азначае, што паэт Хадановіч назаўжды сышоў у свет дзяцінства: дарослыя вершы па-ранейшаму пішуцца, запэўнівае ён. Малаўзроставая ж аўдыторыя ў пэўным сэнсе выявілася нават больш складанай…

Музай і першай слухачкай вершаў стала юная Алена Андрэеўна — дачка Хадановіча. Праз яе штодзённыя прыгоды тата апісаў сітуацыі, знаёмыя усім бацькам.

“Мой лірычны герой ніколі яшчэ не быў такім набліжаным да аўтара”, — смяецца паэт. Кармілі качак, сутыкнуліся з праблемай чаргавання шакаладных цукерак і баршчу, чысцілі зубы, гайдаліся на арэлях — усё гэта ўмомант рабілася сюжэтам для вершаў. Тут ёсць творы пра ровар, а ёсць пра коўзанку, пра катанне на арэлях і скаканне на батуце, пра Першага верасня і пра Новы год ды “сустрэчу са спадаром з падарункамі і яго спадарожніцай”.

Відомо, що перша книга віршів Андрея Хадановича була опублікована в українському перекладі: «Листи з-під ковдри» у Факті 2002 року. Цього разу видавництво «Крок» не лише робить наступний крок ув українському житті Хадановича, але й робить книжки-двійнята – Сергія Жадана білоруською та Андрея Хадановича українською. Обох поетів добре знають і в Україні, і в Білорусі, книжки обох нетерпляче чекають.

На думку деяких критиків, поезія Хадановича — важлива подія сучасної білоруської літератури; в його творчості, що відзначається багатством мови, стилістичними експериментами, досягнення східноєвропейської «книжної» поезії елегантно сплітаються з елементами сьогоденної культури.

Андрей Хадановіч — відомий білоруський поет, перекладач, філолог. Живе й працює в Мінську. Автор поетичних збірок «Листи з-під ковдри», «Старі вірші», «Земляки, або Білоруськi лимерики», «From Belarus with Love», «Сто ли100в на tut.by», «Берлібри». Його перша книжка вийшла в Україні у перекладах Сергія Жадана, Івана Лучука, Дзвенислави Матіяш, Мар’яни Савки і Максима Стріхи. Сам Хадановіч залюбки перекладає українську поезію і прозу. Вірші Андрея перекладено також англійською, латиською, литовською, німецькою, польською і словацькою мовами.

Гэтая кніга — падсумаванне пэўнага перыяду, бо выйшла яна да саракагоддзя паэта, і ў яе ўвайшлі найлепшыя вершы, напісаныя за апошнія 15 гадоў.

Аднойчы Хадановіч меў месяц жыцця ў французскай сталіцы. “Парыж-Дыснэйлэнд” – зборнік вершаў, напісаных па матывах таго, што мусіў убачыць – і памерці.