Сергей Лойко — о писателе

Предложить изменения

"Недосказанность ведет к надуманности. Говорите то,что есть,чтобы не приходилось думать о том-чего нет...» Народное

Что бы сейчас и на протяжении еще нескольких (не знаю сколько) лет ни сказали про эту войну – все будет не объективно, не будет правдой.

Слишком все свежо и слишком больно…

А у каждого своя правда… «Мы все, вы никто и ни что, и зовут вас никак…», «не забудем, не простим» «ни за что…», «никогда…». Слишком многого подобного уже накричали, гневно нашипели или патетично напели психованные недоумки, купленные журналисы (именно) и экзальтированные девицы с обеих сторон.

А как сказать, чтобы не обидеть? А как не соврать? А как убедить? Как сказать, написать непредвзято и объективно? Только не молчать! Только говорить. Говорить все, все что знаем. Говорить спокойно. Говорить все, не…

Пам'ятаю, як десь рік тому, у листопаді 2014 випадково подивилась інтерв'ю Сергія Лойка на Громадському. Його історія, як він провів кілька днів із кіборгами у Донецькому аеропорту, його знимки вразили мене до глибини душі. Здивувало, що чужа людина, журналіст із "Лос-Анджелес Таймс", сам росіянин так перейнявся нашою війною. І зайняв явно нашу позицію, симпатизував кіборгам і розповідав про нашу війну як про свою рідну. Це саме Сергій Лойко розповів усім нам і світові про кіборгів і назвав ополченців орками і Мордором. У книжці калька сильних моментів. Я читала її ривками. ридала над книжкою у маршрутці, деякі епізоди переслідували мене у снах. Та й досі не відпускають. Роман про людей, "які не хотіли війни. Вони хотіли жити і жили. Солдати теж хотіли жити. І помирали." 242 дні оборони,…