Патетична соната
Микола Куліш
Лучшая рецензия на книгу
Эксперт
Эксперт Лайвлиба
1 декабря 2019 г. 21:42
669
3
З одного боку - драматичний твір, із іншого - практично сценарій, адже немає ні переліку дійових осіб, ні ремарок. Ілько Юга - і оповідач, і коментатор усього, що відбувається. Та найперше в цьому творі - драматизм, напруженість і зовнішніх умов, у яких живе герой, і внутрішнього світу: переживання маємо не лише особисті, але й зумовлені соціально. Драма Миколи Куліша, безперечно, дуже подібна до новели Миколи Хвильового "Я (Романтика)" . Той самий "солдат революції", що змушений обирати між почуттями та обов’язком. І - як і очікувалося - обирає обов’язок. Є в ній щось і від Булгакової "Білої гвардії" - та сама "вертепність" зображення: кілька поверхів, на яких, відповідно до соціального ранжування, живуть різні люди. І все це супроводжує прекрасна музика...
Для тех, кто читает на…
Форма: пьеса
Дата написания: 1929
Язык: Украинский
Рецензии
Всего 3
Эксперт
Эксперт Лайвлиба
1 декабря 2019 г. 21:42
669
3
З одного боку - драматичний твір, із іншого - практично сценарій, адже немає ні переліку дійових осіб, ні ремарок. Ілько Юга - і оповідач, і коментатор усього, що відбувається. Та найперше в цьому творі - драматизм, напруженість і зовнішніх умов, у яких живе герой, і внутрішнього світу: переживання маємо не лише особисті, але й зумовлені соціально. Драма Миколи Куліша, безперечно, дуже подібна до новели Миколи Хвильового "Я (Романтика)" . Той самий "солдат революції", що змушений обирати між почуттями та обов’язком. І - як і очікувалося - обирає обов’язок. Є в ній щось і від Булгакової "Білої гвардії" - та сама "вертепність" зображення: кілька поверхів, на яких, відповідно до соціального ранжування, живуть різні люди. І все це супроводжує прекрасна музика...
Для тех, кто читает на…
Эксперт
Експерт? Ну-ну..... Книголюб, кавоман та кицюнелюб
22 мая 2015 г. 10:42
194
4
Гарна п'єса, хоча як на мене вона більше схожа на сценарій. З одного боку це класична п'єса де є герої, які говорять самі за себе, а от ремарки йдуть ніби не від автора, а від одного з героїв. Незвично якось. Тема піднята автором у творі начебто перекликається іі з сьогоденням. Все той же вибір "хто є – Україна", з ким вона повинна бути, і чи є можливість бути окремою і незалежною як в економічно-фінансовому, політичному, релігійному так і мовному, духовному моментах. Один з героїв, українець в усьому ворожить на подальшу долю України на КОБЗАРІ, а на чому ж ще. Й ті відповіді, то наші сльози і СУДЬБА (недарма таке прізвище має один з героїв, саме Судьба, а не Доля). "Не вернуться запорожці, не встануть гетьмани, не покриють Україну червоні жупани…" "Згинеш, згинеш, Україно, не стане й…
